Ірландське питання: доповідь

Однією з найважливіших причин поразки лібералів була політика Гладстона в ірландському питанні. Ірландія залишалася найбіднішою частиною Сполученого королівства зі слаборозвиненою промисловістю, відсталим сільським господарством і вбогим населенням. Населення Ірландії з 8 млн осіб в середині XIX в. скоротилося на початку XX ст. до 4,4 млн. Політичне життя на Смарагдовому острові практично завмерла після катастрофічного голоду 1845-1847 рр. і викликаної цим величезної хвилі еміграції в Америку.

Політичне життя в Ірландії почала відроджуватися під впливом Громадянської війни в США, коли колишні солдати-ірландці армії сіверян спробували розгорнути збройну боротьбу за незалежність. Учасники цього руху, яких називали феніямі (за назвою героїв ірландської міфології), зробили в 1867 р невдалу спробу повстання. У 1866-1871 рр. фенії неодноразово здійснювали набіги на Канаду з території США.

Ще в роки свого першого прем’єрства Гладстон заявив: «Моя місія – заспокоїти Ірландію». Він почав з церковної реформи, звільнивши католиків-ірландців від необхідності утримувати англіканську церкву. Земельний акт 1870 році декілька полегшив становище ірландських орендарів. Але невдоволення в Ірландії зайшло занадто далеко і ці реформи були вже недостатніми. Ірландці вимагали повного самоврядування – гомруля (англ. – своє правління). Як писала тоді одна з газет, «ірландський народ чекає гомруля так, як очікують приходу Христа». У парламенті боротьбу за права ірландців очолив досвідчений оратор Ч. С. Парнелл. «Ірландська бригада» в палаті громад широко використовувала метод обструкції – незліченні багатогодинні виступи по самим незначним, часто не відносяться до теми питань. Ірландські депутати відверто визнавали, що їх мета – «не давати англійцям займатися своїми справами».

Інший нагальною проблемою було проведення земельної реформи. Неврожаї 1879 і 1880 рр. привели до масового виселення орендарів з їх земель і до зубожіння селян, в Ірландії знову починався голод. У країні розгорнувся протистояння між землевласниками і орендарями, останні об’єдналися в Земельну лігу Ірландії. Ліга використовувала тактику припинення всяких відносин з найбільш ненависними землевласниками. На ім’я керівника одного з маєтків, вимушеного в 1880 р виїхати з Ірландії, така тактика отримала назву бойкот. У 1881 р Гладстон ввів в Ірландії стан облоги, а потім провів новий земельний акт, який сприяв спаду аграрного руху.

У 1886 р він вніс законопроект про гомруле, але домігся лише розколу лібералів, від яких відокремилася фракція «юніоністів» – прихильників збереження унії з Ірландією – на чолі з Джозефом Чемберленом. Проект Гладстона викликав сильний опір в Ольстері – північній частині острова, населеній переважно протестантами англійської та шотландського походження. Провал гомруля дозволив консерваторам повернутися до влади і зробити жорсткі заходи для придушення ірландського національного руху. У 1893 р останній уряд Гладстона знову спробувало провести гомруль, але натрапила на запеклий опір консерваторів і юніоністів. Після цього Гладстон остаточно пішов у відставку. Повернулися до влади консерватори обмежувалися частковими реформами, такими як введення в Ірландії місцевого самоврядування.

У 1905 р утворилася партія Шин Фейн (буквально – «ми самі»), яка виступала за незалежність Ірландії, і ірландська проблема набула нової гостроти. У 1912 р ліберали повернулися до питання про гомруле, що призвело до гострого Ольстерський кризи. Протестанти Ольстера створили власні збройні сили і підпільний уряд. У березні 1914 р справа дійшла до заколоту в британських частинах, які відмовилися виступити для придушення заколоту в Ольстері. Католики Ірландії почали озброюватися. 1 серпня 1914, в день початку Першої світової війни, закон про гомруле був затверджений, але з умовою, що він вступить в силу після війни. У квітні 1916 року в Дубліні спалахнуло збройне повстання проти англійців. Ірландське повстання було нещадно придушене, але воно не пройшло безслідно. Незабаром після війни на карті Європи з’явилася Вільна держава Ейре.

...
ПОДІЛИТИСЯ: