Індустріалізація Європи в 19 столітті

Індустріалізація Європи в XIX ст. Подальший розвиток технічного прогресу в ХІХ ст. і найбільші відкриття в області природничих наук — фізики, математики, біології, хімії послужили основою для потужного поштовху промисловості провідних країн світу.

Обґрунтування закону збереження і перетворення енергії дозволило зробити висновок про єдність світу і неуничтожаемости енергії. Відкриття електромагнітної індукції проклало шлях до перетворення електричної енергії в механічне рух. У XIX ст. проявилася тенденція до інтеграції наукових досліджень, випереджаючому розвитку природничих наук як основі розвитку техніки і технологій. Новим явищем стало виникнення зв’язків між науково-технічною та виробничою діяльністю.

У металургії англійським інженером Бессемером винайдений конвертер — обертова піч для переробки чавуну в сталь. Француз Мартен сконструював піч для виплавки стали більш високої якості. Наприкінці XIX ст. з’явилися електропечі. Змінювалася енергетична основа промисловості. Удосконалювалася парова машина, був створений потужний тепловий двигун — парова турбіна. Справжню революцію в енергетиці справило використання електрики. Широко став застосовуватися енергія вугілля, торфу, сланцю для вироблення електричного струму, який можна передавати на відстань. Вирішальне значення для технічного прогресу мало створення динамо-машини, що використовується в якості електродвигуна.

Створення машин за допомогою інших машин призвело до виникнення машинобудівних заводів, що оснащуються різноманітними верстатами. В кінці XIX ст. машинобудування своєму розпорядженні п’ятьма типами верстатів — токарними, свердлильними, стругальними, фрезерними, шліфувальними. Основною лінією розвитку машинобудування став перехід до спеціалізованих верстатів, призначеним для однієї або декількох операцій. Звуження функцій верстатів вело до спрощення виконуваних операцій і створювало умови для використання автоматичних процесів. У 1873 р. американцем X. Спенсером був створений один з перших верстатів-автоматів.

У XIX ст. в життя людей увійшла залізниця. Вперше залізничний транспорт з’явився в Англії в 1825 р. У другій половині XIX ст. найбільший розмах залізничне будівництво отримало в США. Тут у 1869 р. була відкрита перша трансконтинентальна залізнична лінія, яка з’єднала Атлантичне узбережжя з Тихоокеанським. Поліпшувалися ґрунтові дороги. Після 1830 р. у Франції з’явилося перше шосе. Відбувалися зміни в внутригородском транспорті. У 80-ті рр. конка стала замінюватися трамваєм. Розвивався морський транспорт. З’явилися пароплави. Міграція населення з Європи в Америку, Австралію, Нову Зеландію спонукала створювати нові об’ємні суду. На морські маршрути вийшли та судна спеціального призначення. У 1886 р. англійці побудували перший танкер. У 1864 р. був побудований російськими перший криголам «Пілот», який проводив суду від Кронштадта до Оранієнбаума. Розвиток морського транспорту стало поштовхом для будівництва Суецького каналу, що тривало з 1859 по 1869 р.

Удосконалювалися засоби зв’язку. У 1844 р. винахідник Морзе із США створив телеграфний апарат, а в 1866 р. був прокладений перший трансатлантичний кабель довжиною в 3240 км. В 1876 р. американець А. Белл створив телефон, що забезпечує чутність на невелику відстань. Незабаром Е. Юз винайшов найважливішу частину телефону — мікрофон, а потім Т. А. Едісон розробив комутаційне обладнання. У 1887 Р. німецький фізик Герц відкрив можливість штучного збудження електромагнітних хвиль. Ідея бездротової зв’язку матеріалізувалася А. С. Поповим. У 1895 р. з’явилося радіо.
Промислова революція та її особливості. Промислова революція, що розпочалася у 80-х роках XVIII ст. в Англії, в першій половині XIX ст. охопи-ла інші країни Європи та Північної Америки. До середини XIX ст. фабрика вже домінувала в Англії. З 1826 по 1850 р. вивіз машин з Англії збільшився у шість разів. У багатьох інших країнах все ж мануфактура і дрібне ремісниче виробництво ще переважали і, незважаючи на прискорення, промисловий переворот тут завершився в останній третині XIX ст.

У Франції перехід до створення фабрик почався насамперед в текстильній промисловості. По виробництву шовку Франція вийшла на перше місце у світі, її тканини, знаходили збут всередині країни та на зовнішньому ринку. Предмети розкоші традиційно відігравали важливу роль у французькому експорті. Фабричне виробництво поступово утверджувалось в металургії і машинобудуванні. Париж в 1828 р. перейшов до газового освітлення і до асфальтування вулиць. Особливо швидко розвивалася економіка в роки Другої імперії (1852 — 1870).

У німецьких державах промислова революція розгорнулася в 30-е рр. Вона стала можливою завдяки появи вільної робочої сили внаслідок розорення ремісників і селян, накопичення великих капіталів, зростанню міського населення і збільшення його купівельного попиту. Фабричне виробництво стверджувалося насамперед у бавовняної промисловості Саксонії, Рейнсько-Вестфальського району, Сілезії. Після створення Митного союзу в 1834 р. почалося формування економічної єдності при збереженні державної роздробленості Німеччини. Технічний прогрес і залізничне будівництво зіграли важливу роль в промисловому перевороті. У Пруссії почалося будівництво шосейних доріг. Формувалися великі центри машинобудування — Берлін, Рур.

Більш інтенсивним ставало застосування машин у Чехії, Нижньої Австрії, італійських землях, Іспанії. Перехід від середньовічних форм виробництва тут проходив швидше в текстильній промисловості, потім у металургії.

Промислова революція створила умови для перетворення суспільства з аграрного на індустріальне. Капіталістичні форми в сільському господарстві раніше всього були впроваджені в Англії і Голландії. На початку XIX ст. вони вводилися в деяких районах Франції, на півночі Італії. Прусські юнкеры (поміщики) перебудовували свої маєтки на капіталістичній основі при збереженні напівфеодальних порядків.

У сільськогосподарському виробництві стали ширше застосовуватися знаряддя із заліза, розширювалися посівні площі, поліпшувалися сівозміни, використовувалися добрива, інші досягнення агрономії, перші сільськогосподарські машини. В цілому ж село повільніше переходила до нових форм господарювання.

Промисловий переворот та індустріалізація викликали кризи перевиробництва, що супроводжувалися раптовим спадом, скороченням виробництва, зростанням безробіття. Перший циклічна криза перевиробництва вибухнула в 1825 р. в Англії. Кризи повторювалися кожне десятиліття. Вони викликалися витісненням ручної праці машинним, скороченням числа робочих рук, що вело до падіння купівельної спроможності населення. В результаті внутрішній ринок перенасыщался товарами, які не розкуповувалися, бо основна маса покупців складалася з людей, які працювали за наймом. У період криз падав обсяг виробництва, погіршувалося становище трудящих, що загострювало соціальні суперечності.

Розширення економічних і торговельних зв’язків призвело до того, що кризи набували міжнародний характер. Перша світова економічна криза вибухнула в 1857 р. Великої шкоди економіці Європи завдав світова аграрна криза початку 70-х рр., викликаний припливом в європейські країни дешевого американського хліба.

Економіка європейських країн розвивалася нерівномірно. Почало змінюватися співвідношення сил у групі найбільш розвинених країн. Якщо в першій половині XIX століття Англія займала перше місце в світовому промисловому виробництві, то до кінця XIX ст. вона перемістилася на третє місце в світі, поступившись США і Німеччини. Відповідно Франція перемістилася з другого місця на четверте.

Із завершенням промислового перевороту в більшості західних країн прискорився процес концентрації виробництва і капіталів. Окреме підприємство з-за обмеженості капіталів не могло вижити у запеклій конкурентній боротьбі. Виникали акціонерні товариства у формі картелів, синдикатів, трестів, контролювали цілі галузі економіки.

У Німеччині Рейнсько-Вестфальський кам’яновугільний синдикат сконцентрував у своїх руках значну частину видобутку вугілля країни. «Загальна компанія електрики» (АЕГ), «Сіменс» стали монополістами в електротехнічній промисловості, підприємці Крупп і Штумм — у військовому виробництві.

У Франції металургійна промисловість опинилася в руках двох компаній — «Комітет де форж» і Шнейдер-Крезо.

В Англії важливу роль грали військові концерни Віккерса і Армстронга і Англо-іранська нафтова компанія. Сталева корпорація Моргана і нафтовий трест Рокфеллера підпорядкували собі значну частину металургії і нафтовидобутку США. Ці монополії контролювали дрібні і середні підприємства, диктуючи їм свої умови.

Найбільші банки монополізували фінансову сферу. Відбувалося зрощування банківського капіталу з промисловим і створення на цій основі фінансової олігархії, істотним чином впливала на внутрішню і зовнішню політику своїх держав. Монополіям ставало тісно в національних рамках, виникли міжнародні монополії.

Хоча до кінця XIX ст. багато народів земної кулі ще перебувало на доіндустріальній стадії розвитку, капіталізм провідних промислових країн через колоніальну політику, експорт капіталів, торгівлю, транспорт втягував їх у світовий ринок. Склалася світова капіталістична система господарства.

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: