Індія в середні віки

Багатющою країною Сходу, притягує погляд завойовників, була Індія, де проживало безліч народів, що належали до різних рас. Однак населення Індії мало безліч спільних рис, що сформувалися в ході історичного розвитку. Панівною релігією до XIII в. тут був індуїзм, в основі якого лежить багатобожжя. Все населення Індії було розділено на ізольовані касти («джати»), що виникли з чотирьох варн, що існували в давнину.
На початку епохи Середньовіччя в Індії не склалося централізованої держави. Країна була розділена на ряд ворогуючих між собою князівств, військова, цивільна і судова влада в яких належала правителям-раджам (санскр. – Цар). Розвиненою бюрократичної системи тут не існувало. Важливу роль у житті індійського суспільства грала громада – як у місті, так і в селі. Вона являла собою саморегулюючий організм, майже не потребує контактах із зовнішнім світом. Індійська громада виконувала і деякі адміністративні функції, замінюючи нижчий шар бюрократичного апарату держави. Общинні старости представляли владу на місцях і захищали інтереси громади перед вищестоящими владою. Внутрішнє життя громади була організована відповідно до усталеними традиціями, жорстко визначали роль і місце кожної людини відповідно до його кастової приналежністю. Положення людини в суспільстві не могло бути змінене і не піддавалося сумніву як певне долею, або кармою (санскр. – Сукупність діянь). Завдяки силі громади, існуванню унікального кастового ладу в Індії тиск держави на нижчі верстви населення було не настільки сильним, як в інших країнах Сходу.
Вплив індійської цивілізації поширилося далеко за межі Індостану. Її релігійно-філософські ідеї, суспільні норми і культурні принципи справили вплив на країни Індокитаю, острова Південно-Східної Азії (Ява, Суматра, Калімантан), Шрі-Ланку (Цейлон) та ін.
На початку XIII в. в результаті мусульманського завоювання в Індії сталося зіткнення цивілізацій. Ті, що прийшли із заходу загони тюрків-мусульман створили на півночі Індостану свою державу – Делійський султанат, у першій половині XVI ст. сменившийся новим мусульманською державою – імперією Великих Моголів.
Імперія була заснована в 1526 р вихідцем з Моголістана (Середньої і Центральної Азії) Бабуром (1483-1530), подчинившим собі більшу частину півострова.
Місцеве населення, що сповідували індуїзм, виявилося в підпорядкуванні у мусульманській верхівки. Завойовники принесли з собою нові порядки – оскільки їх держава була заснована на принципах ісламу, до місцевого населення вони ставилися як до невірних, обкладаючи його, як мешканців інших країнах, подушної кріпаками. Однак, незважаючи на те що прийняли іслам індійці отримували суттєві пільги, масового переходу в нову релігію не відбулося. Це пояснюється значенням і силою кастового ладу – головної опори традиційного способу життя.

При мусульманських правителях більша частина Індії виявилася об’єднаної в єдину державу зі стрункою системою управління. Індійські міста процвітали, торгівля з ісламськими країнами приносила великі прибутки. Разом з тим держава послаблювалося суперництвом індуїзму – релігії більшості населення Індії – і ісламу, якого дотримувалися правителі, знати і військо. Індійське суспільство було роздроблене на протилежні світи, всередині яких існували зовсім різні життєві орієнтири, норми поведінки і системи цінностей.

Посилання на основну публікацію