Глобалізація і антиглобалізм

 Початок XXI століття зумовлене черговою проблемою, що встала перед людським суспільством – проблемою глобалізації. Існує безліч доказів як противників, так і прихильників глобалізації. Стирання кордонів і націй, загальне змішання викликають у одних страх, а інших приводять в шалений захват. Сутності цих двох понять глобалізації та антиглобалізації – присвячений даний урок.

 Передісторія

 У другій половині XX століття у зв’язку з бурхливим розвитком технологій значно збільшилося число економічних і культурних зв’язків між країнами, тепер відстані остаточно перестали бути перешкодою для культурного обміну та міжнародної торгівлі. З цього часу починають утворюватися різні міжнародні організації, мета яких – налагодження економічних, культурних, політичних і торговельних відносин як між державами певного регіону (наприклад, АСЕАН, Ліга арабських держав), так і організацій, що претендують на всесвітнє вплив (наприклад, ООН, ЮНЕСКО). Все вищезазначене стало причиною появи таких тенденцій, як повсюдна уніфікація та інтеграція в культурній, економічній і політичній сферах. Сукупність цих процесів прийнято називати глобалізацією. Наприклад, наочною ілюстрацією економічної глобалізації може послужити мережа «Макдональдс», ресторани якої розташовані по всьому світу, або нафтова компанія Shell, що видобуває нафту по всій земній кулі.

 Не можна не згадати і про негативні наслідки глобалізації, таких як економічна експлуатація країн третього світу, зростаючий рівень споживання і розриви в доходах, які призводять до зубожіння більшої частини населення, а також посилення екологічних проблем. Саме з цими проблемами бореться антиглобалістський рух, що об’єднує в собі різні організації («Чорний блок», «Хактивист» та ін).

 

Події

  •  7 лютого 1992 р. – Маастрихтський договір, що поклав початок Європейського союзу.
  •  17 грудня 1992 р. – створення північноамериканської зони вільної торгівлі, куди увійшли Канада, США та Мексика.
  •  1 січня 1995 р. – створення Всесвітньої торговельної організації (СОТ).
  •  Грудень 1999 р. – масові заворушення в Сіетлі, спрямовані проти проведення з’їзду СОТ, ця дата вважається першим великим антиглобалистским виступом.
  •  Січень 2001 р. – в Порту-Алегрі пройшов перший Всесвітній соціальний форум, який згодом став головним щорічним антиглобалистским форумом.
  •  9 липня 2002 р. – створення Африканського союзу, метою якого було зміцнення зв’язків між країнами регіону.
  •  Липень 2005 р. – виступи в Глазго проти проведення саміту Великої вісімки, що супроводжувалися великими заворушеннями.
  •  16 червня 2009 р. – перший саміт БРІКС, який об’єднав найбільш великі країни, що розвиваються контролюючі також значну частку світових ресурсів. Список країн учасниць: Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР.
  •  29 травня 2014 р. підписано договір про створення Євразійського економічного союзу, до складу якого увійшли Росія, Казахстан, Білорусь, Киргизстан та Вірменія.

 

Висновок

 Процес глобалізації, що бурхливо розвивається, з 90-х років XX століття, продовжується і сьогодні, зачіпаючи всі країни без винятку. Через процес культурної уніфікації переживає кризу ідея національних держав, так як стираються етнічні та культурні відмінності між їх населенням.

 Глобалізація сприяє культурному обміну і економічної взаємодії між усіма регіонами нашої планети, які супроводжуються безліччю економічних, а також екологічних проблем. Найбільш гостро вона позначається на країнах, що розвиваються, чия економіка грає роль сировинного придатка для економіки більш великих держав. Можна сказати, що в найближчому майбутньому людству доведеться шукати якісь альтернативні способи вирішення цих проблем.

 Конспект

 Глобалізація являє собою досить молодий процес, що відбувається в людському суспільстві. Перші спроби створення чогось спільного проявилися в Європі ще в кінці 1950-х рр. у вигляді утворення Європейського союзу (Рис. 1). Глобалізація – це процес стирання національних кордонів, процес всесвітньої політичної, економічної і культурної інтеграції (Рис. 2). Яскравим прикладом цьому може служити Європейський Союз (ЄС), Всесвітня торгова організація (ВТО), а також ряд найбільших монопольних компаній, для яких світ – це ринок збуту своєї продукції. 

Процес глобалізації яскраво проявляється у всіх сферах життя суспільства. Скажімо, ви можете харчуватися в «Макдональдсі» (американська фірма) в Загребі (Хорватії) і платити загальноєвропейською валютою ЄС (євро). Або їздити на японській машині в Південній Америці. Глобалізація торкнулася і духовної сфери життя людини. Музика, кінофільми стали загальносвітовим надбанням. Багато людей мистецтва по праву можуть заявити, що вони «люди світу», т. е. люди без визначеного громадянства, хоча такі індивідууми існували протягом всього ХХ століття. У СРСР таких людей, які не визнають державних кордонів і свого народу, називали «безрідними космополітами».

 Світ вступив в епоху постіндустріального суспільства. Це суспільство характеризується первостепенностью високих технологій, інформатизацією та комп’ютеризацією всіх сфер життя суспільства. Високі технології повинні ще більше полегшити повсякденний побут і працю людини. Інтернет став невід’ємною частиною людського суспільства. З’явився новий спосіб спілкування. Життя людини практично перестала становити якусь таємницю від оточуючих. Інформаційне суспільство – це суспільство XXI століття і наступних за ним століть.

Всесвітня мережа Інтернет – це теж продукт глобалізації. Перебуваючи в Лондоні, можна спілкуватися з людиною в Сіднеї, можна купувати, торгувати, продавати, не виходячи з дому. Для багатьох, глобалізація є позитивним прикладом. Кордони країн і народів відкриті, практично все можна купити або продати. 

Але в той же час є і противники глобалізації (Рис. 3). Їх основним аргументом є те, що розвиток країн на початку ХХІ століття відбувається нерівномірно. Багато країни – країни Західної Європи, США, Китай, Південна Корея, Японія та деякі інші – розвиваються прискореними темпами. У «середняки» входить більша частина країн світового співтовариства. Але багато країн Африки, Азії і Латинської Америки, які мають колосальні запаси корисних копалин, що залишаються позаду в своєму розвитку і відчувають багато і багато проблем. Варто відзначити, що на хвилі соціального розшарування суспільства в багатьох, передусім бідних країнах і країнах, зростає число прихильників соціалістичних і радикальних ідей.

 Антиглобалісти виступають проти всесвітніх торгових і політичних організацій, по праву вважаючи, що глобалізація не тільки веде до знищення національної культури, мистецтва, мови і звичаїв, але і до закриття національних виробництв, які не в силах змагатися з транснаціональними корпораціями і торговими марками, а, отже, до звільнення багатьох тисяч працівників, що тягне за собою соціальні наслідки. Особливу ненависть антиглобалістів складають такі надсвітові організації як «Велика вісімка» і «Велика двадцятка», а також всілякі військово-політичні союзи.

 Перше десятиліття XXI століття переконливо показало наявність невирішених проблем і питань, які незабаром необхідно буде вирішувати. Протистояння глобалістів і антиглобалістів тільки почалося.

ПОДІЛИТИСЯ: