Геродот на прізвисько «довіри гідний»

Як відомо, історія вивчає видатні діяння і героїчні подвиги – плоди великих прагнень та ідей. Але й так звані дрібниці – наше повсякденне життя – не залишають без уваги. Адже саме ці «дрібниці» часто визначають наші інтереси, образ думок і дії.
Я пропоную вам ближче познайомитися з одним з перших і найбільших істориків – Геродотом, котрий подібні «дрібниці» вважав вкрай важливими, що захоплювало одних й обурювало інших. Марк Туллій Цицерон (I століття) назвав його Pater historiae – «батько історії», висловивши таким чином своє захоплення і повагу. А всеосяжний за своїм характером праця Геродота, що заклав основи грецької історіографії, вважав істинним художнім твором.
Плутарх ж з Херонеи написав твір Peri tes Herodotu kakoetheias – «Про злонравии Геродота» (I століття), оскільки вважав його фальсифікатором, який свідомо замовчує про деякі події або прикрашає їх.

Критиків у Геродота було багато. Назвемо для прикладу Фукідіда, засновника прагматичного напрямки у вивченні історії, який звинувачував його в нестачі критичності і в нерозумінні причин подій. Згадаємо і Ктесия, вважало Геродота оповідачем історій, а не істориком. Але факт залишається фактом: як всі філософи черпали з Платона, так і всі історики спиралися на Геродота. Навіть багатьох противників зачарувала його манера викладу, яка поклала початок так званому наративного стилю (від narare – «розповідати»). Цей стиль відрізняється тим, що автор прагне якомога точніше змалювати трапилося і не пускається в міркування про те, які наслідки воно може мати. Він об’єктивний в описі подій і умов, причин і наслідків. Дотримання хронології поєднується з емоційністю викладу і допитливістю. Такий стиль дозволяє уникнути спотворень і перебільшень. Так що Геродот дійсно зробив крок вперед у вивченні історії.

Посилання на основну публікацію