Франко-прусська війна

Франко-прусська війна – протистояння між Францією і цілої коаліцією країн, в яку входили Пруссія, держави Південної Німеччини і Північно-Німецького союзу, що супроводжувалося військовими діями. Воно тривало всього один рік (1870-1871), але привело до істотних змін в політиці Європейських країн. Причиною війни стали глибокі суперечності між Францією і Пруссією. Головними цілями Пруссії було завершення об’єднання з Німеччиною, і ослаблення Франції, а також її впливу на території Європи.

         Франція мріяла про нанесення вирішального поразки Пруссії, що, в свою чергу, виключить можливість об’єднання Німеччини. Таким чином, Франція зможе зберегти свій вплив в Європі, що спричинить зупинку революційного руху і посприяє запобігання політичної кризи Другої імперії. Напередодні Франко-прусської війни найсильнішою була прусська армія, чисельність якої перевищувала 1 млн. Чоловік. Тоді як французька армія за чисельністю не перевищувала 570 тис. Чоловік. Приводом, який послужив спусковим гачком для початку війни, послужив дипломатичний конфлікт між Францією і Пруссією. Причиною конфлікту була кандидатура на іспанський престол. На думку уряду Іспанії, це місце мав зайняти родич прусського короля Вільгельма – Леопольд Гогенцоллерн-Зігмарінген. Саме до нього вони і звернулися в 1870 році, а конкретніше – 2 липня.

           Але їх бажанням не судилося збутися, через Наполеона III. Той був спровокований Бісмарком, і оголосив війну Пруссії 19 липня того ж року. Незважаючи на те, що головною метою, яку ставила перед собою Пруссія до початку війни, були загарбницькі напади, вона озвучувала тільки бажання усунути перешкоди на шляху до повного об’єднання Німеччини. Вся французька Рейнська армія зосередилася в Лотарингії і Ельзасі. А війська німецької армії розмістилися між Страсбургом і Мецем (територія Середнього Рейну). Спочатку проводилися тільки дрібні сутички, а пізніше відбувалися масштабні битви, в яких перевага залишалася за прусською армією. Вирішальним днем ​​стало 2 вересня – капітуляція Шалонський армії і Наполеона III. Прискорення падіння імперії Наполеона III спровокувала Седанской катастрофа. В результаті, в 1870 році (4 вересня) Францію проголосили республікою.

            Але такий розвиток подій не влаштовував Пруссію, яка бажала анексії Лотарингії і Ельзасу. Другий етап війни став для Франції прогресивним, національно-визвольним. Населення Франції зажадало загального озброєння. Нова французька армія була величезною і з патріотичним настроєм. В результаті зради одного з командувачів армією, вона зазнала чималих втрат. Це, а також небажання уряду організувати оборону, позбавлення та голод, таємні переговори про перемир’я, стало причиною повстання трудящих в Парижі (31 жовтня). Пізніше було багато сутичок, які закінчувалися з поперемінним успіхом для обох сторін. Закінчення війни настав 26 лютого, коли був підписаний мирний договір (прелімінарний) в Версалі. Його підкреслило підписання Франкфуртського світу 10 травня 1871 року.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Хрещення Русі – історія