Філософія Гегеля

Філософія Гегеля – важливий етап німецької класичної філософії.

У той же час серед інших класичних навчань вона виділяється особливо, і виділяється своєю декларативною самостійністю: в роботах Гегеля відсутні посилання на своїх попередників і сучасників, в тому числі на Шеллінга.

І це при тому, що Гегель охоче користувався творчістю багатьох філософів, включаючи названого Шеллінга, у якого він запозичив і перетлумачив практично всю його концепцію.

Через це Гегеля багато хто вважав і вважає й інтелектуальним шахраєм, який нічого суттєвого не дав науці, а лише поставив своє ім’я в добірці декількох ідеалістичних навчань.

Основні положення гегелівської філософії

  • Тим часом Гегель відгукується на актуальні для свого часу філософські явища, такі як вчення Іммануїла Канта, і на основі їх переосмислення будує свою концепцію.
  • Гегель вважав, що навколишній світ пізнати, і чуттєвий і розумовий досвід є інструментом пізнання. У цьому він суперечив Канту, який вважав, що «річ у собі» не може бути пізнана, а те, чим вона здається, не може бути істиною.
  • Протиріччя – критерій істини, тоді як відсутність протиріччя повинно говорити про омані. Цей пункт – також заперечення Канту, у якого все було з точністю до навпаки. Будь-яка річ за Гегелем – це поєднання протилежностей, які суперечать один одному, але в той же час один одного доповнюють.
  • Основою всього сущого Гегель вважав безособове початок – Абсолютну ідею, яка створює різні категорії з метою самопізнання. Природа ж не може бути основою світобудови, оскільки вона є пасивною субстанцією, над якою Абсолютна ідея виробляє ті чи інші дії, змінюючи її.
  • Гегелівська діалектика – перехід кількісних змін у якісні і навпаки. Це можна проілюструвати на прикладі кипіння води. Коли її температура 30 градусів, вона має рідкий стан. Коли температура води підвищується, то це кількісна зміна; коли ж вона досягає 100 градусів, вода з рідкого стану переходить в газоподібний – це якісна зміна. Приклад протилежної переходу – то ж кипіння води: переходячи в газоподібний стан, вода починає займати більший обсяг, ніж в рідкому вигляді.
  • Закон подвійного заперечення. Це теж зазвичай ілюструють прикладом, на цей раз з зерном. Щоб з’явився колос, потрібно, щоб померло зерно, тобто колос як би заперечує зерно. Але потім в колосі з’являються нові насіння, а сам він помирає (зерно заперечує колос). Таким чином, життєвим процесом колоса (і всього іншого в світі) рухає закон подвійного заперечення.

Значення філософії Гегеля

Як показують дослідники, Гегель цікавився актуальними проблемами Нового часу і передбачив концепцію Модерну і модернізму. Гегель описував такі проблеми, як соціальна роз’єднаність, відчуження, пошук свободи і внутрішньої гармонії, а також намагався з’єднати раціональний початок з ідеалістичним.

Всі ці думки набули широкої популярності в епоху Модерну – на рубежі XIX і XX століть. Стверджується, що Гегель також вніс великий вклад в формування соціальних наук, яких в його час не існувало. Разом з тим помітна і вторинність його робіт.

Вона проявляється не тільки у відомому «крадіжці» ідей у ​​сучасників: ряд його ідей – це відтворення загальновідомих істин і найдавніших філософських положень. Наприклад, теза про єдність і боротьбу протилежностей як основі світобудови розвивався ще найдавнішими античними мислителями, а вчення про Абсолютну ідеї і безособовому творчому першооснову – це варіація платонівської концепції.

...
ПОДІЛИТИСЯ: