✅Філоктет на Лемносі

Пали Ахілл і Аякс, великі нащадки Еака, один від своєї руки, інший від руки бога, а Троя ще стояла. Якби сили і мужності було достатньо, щоб зруйнувати місто, давно б зруйнували його потужні герої: але чого не могла зробити бурхлива сила, здійснили хитрість і мудрість, які настільки прославили Одіссея. По смерті Ахілла і Аякса Одіссей з рішучістю і розсудливістю керував всіма діями ахейского війська. Так, захопив він троянського віщуна Гелена, Приамова сина, і дізнався від нього, що для взяття Трої необхідно сприяння Филоктета, що володів стрілами Геракла, і Ахиллова сина Неоптолема. Разом з Діомедом відправився Одіссей на острів Скірос, де жив Неоптолем з матір’ю свій Деидамией у діда свого, царя Лікомеда. Одіссей умовив юнака відправитися з ним під Трою, а звідти на Лемнос за Філоктетом.

На Скірос Одіссей і Діомед без праці досягли своєї мети; потужний, мужній, подібно до свого батька, Неоптолем охоче пішов за ними в ахейский стан, як не шкода було матері розлучатися з ним. Більше труднощів і небезпек представляло подорож на Лемнос. Вражений в ногу єхидною, Філоктет був залишений греками на безлюдному острові Лемносе ще в той час, як пливли вони під Трою. Ображений завданої йому кровної образою, злістю Филоктет на безжальних ахейців, всього ж більш на Одіссея, довшого ця рада і приводив його у виконання. Переконати Филоктета діяти на користь ахейців здавалося справою не легкою. Одіссей проте ж взявся за нього; вирішено було залучити Пеасова сина в стан силою чи хитрістю.

Висадившись на скелястому березі Лемноса, на тому місці, де, як йому здалося, залишив він зануреного в сон страждальця, Одіссей послав Неоптолема оглянути місцевість. Поблизу джерела Неоптолем побачив печеру, яку знайшов колись для Филоктета Одіссей. Печера ця мала два виходи; взимку пригрівало її то висхідний, то призахідне сонце, влітку вільний струм повітря давав їй прохолоду. Але мешканця печери Неоптолем не зустрів, а знайшов лише постіль з листя, а біля неї дерев’яний кубок і вогнище. Трохи далі, на сонці, сушилися жалюгідні лахміття, якими, мабуть, перев’язувала гнійна рана. Стало бути, Филоктет живий, і пішов, з хворої ногою, недалеко; або вийшов він пошукати їжі, або дістати цілющої трави для втамування болю. Щоб Филоктет не застав їх зненацька, Одіссей поставив на сторожі одного зі своїх супутників, сам же повідомив Неоптолему план, як найзручніше опанувати Філоктетом і його стрілами. Неоптолем повинен був грати головну роль, Одіссей же – ховатися в засідці. Неоптолема не було у війську ахейців, коли страждалець залишений був на острові Лемносе; Одіссей же, якби дізнався його Філоктет, міг зазнати, від невідворотних стріл його, великої небезпеки. “Залишся тут, – сказав Лаертід ахіллового синові, – і чекай Филоктета; якщо запитає він, хто ти, скажи йому правду – приховувати її немає тобі потреби. Але додай, що ти повертаєшся з-під Трої на батьківщину, що ахейці образили тебе, не віддали обладунків Ахілла, а присудили їх Одіссею.

На мене можеш вапна яке хочеш звинувачення, я не ображуся, але горе всім Аргивяне, якщо ти не погодишся обдурити на цей раз Филоктета: без стріл його не взяти нам Илиона. вжити всіх зусиль, щоб заволодіти його стрілами; решта влаштується саме собою “. Чесному, прямодушному юнакові не до душі була роль обманщика, він готовий був битися з героєм у відкритому бою. “Юний друже мій, – сказав у відповідь йому Одіссей, – силою не можна з ним боротися, стріли його не дають промаху, хитрість потрібна нам та раціональне слово. І я в юності ледачий був на мовлення і скор на справу, але навчив мене досвід, що світ керується словом, не справою. Знай, що тільки володіючи цими стрілами можна зруйнувати Трою “. Останні слова подіяли на славолюбівих Неоптолема; він поступився і прийняв на себе роль, незгодних з його прямим, відвертим характером.

Одіссей з підглядачем віддалився і залишив Неоптолема з декількома супутниками. Незабаром побачили вони Филоктета: з гучними жалібними криками брів він до своєї печери. Побачивши чужоземців, звернувся він до них з такими словами: “Хто ви, чужинці, з якого ви роду, з якої країни прибули ви на цей негостинний берег? Одяг на вас – дорога мені еллінська одяг, я міг би зрозуміти і мова вашу. Чи не лякайтесь, побачивши мене, дикуна; згляньтеся наді мною, над злощасним покинутим: говорите, друзями чи ви прийшли до мене? ” Неоптолем відкрив, що він син Ахілла і повертається з-під Трої додому.

Радісно вигукнув тоді здивований страждалець Филоктет: “О солодкі звуки еллінської мови! О сину дорогого мені чоловіка! Люб’язний мені Лікомед вихованець! Так і ти був під Троєю, але ж не було тебе з нами в поході!” – “Стало бути, і ти брав участь в криваву війну?” – Запитав Неоптолем. “Так ти не знаєш, дитино, хто перед тобою? Та не чув ти мого імені, жодного разу не чув про мої страждання? Горе мені, злощасному, в Елладі не знають про мої муках! І вороги мої, безбожно покинувши мене, сміються і зберігають мовчання, в той час як хвороба моя стає все сильніше і сильніше.

Про дитино, про син Ахілла, перед тобою Филоктет, що володіє, як ти, ймовірно, чув, стрілами Геракла. Атріди і вождь кефалленян Одіссей ганебно кинули мене в цій пустелі з моєї страшної, із’едающей мене виразкою; побачивши нарешті, що після тривалих страждань я поринув у сон, радісно поспішили вони покинути мене і залишили лише дві жалюгідні ганчірки і трохи їжі, нелюди! Як думаєш ти, дитино миле, як було мені пробудитися ? Як плакав я і як стенав, коли побачив, що вони віддалились від мене всі наведені мною кораблі, і немає жодної людини, хто б допоміг мені в тяжких хворобах! Куди не звертав я погляд, скрізь знаходив лише горе, усюди бачив його в надлишку . Одноманітні дні проходили за днями; в цій низькою печері обрав я собі житло; цибулею здобував собі прожиток.

Застрелю голуба і потягла за ним з больною ногою своєї; дістану також з великими труднощами води з ключа, дров. Але у мене не було вогню: я став ударяти камінь об камінь і ударяв до тих пір, поки, з великим трудом, не вдалося мені витягти вогонь; життя стала відтоді стерпні, але не вщухла хвороба моя. І подивися, що це за острів! Добровільно не пристає до нього жоден корабельник: ні гавані немає тут, ні складеного місця, ні гостинного притулку. Дехто заїжджав сюди мимоволі; всякий висловлював мені на словах свій жаль, давав трохи їжі і одяг, але ніхто не хотів взяти мене з собою; десять років уже томит мене тут горе і голод, десять років снідати ненаситна виразка. Всьому цьому причиною Атріди і Одіссей, тим же хай воздадуть і їм боги! “

Глибоко зворушений був Неоптолем зображенням страждань Филоктета, але він придушив у собі душевне хвилювання і продовжував виконувати свою роль. “Так, знаю я цих Атридов і цього Одіссея, і мені вони зробили багато зла”. І розповів тоді він вигадану історію про те, як Одіссей з Атрідам позбавив його обладунків полеглого батька. Коли Филоктет почув про смерть Ахілла, пошкодував він про милого друга своєму; запитав про Патрокл, про Теламонідом Аяксі і дізнався, що немає вже їх на світі, що Нестор оплакав Антілоха, свого доблесного сина. “Горе! – Вигукнув Филоктет. – Кращі вбиті, а мерзенні живуть ще, живий підступний син Лаерта!” – “Так, – у відповідь йому сказав Неоптолем, – у війську аргивян він тепер в найбільшому пошані. Але відтепер далекий буду я від Іліона. Там, де негідника воліють чесному, боягуза – хороброму, там мене не буде.

Тепер повертаюся я на батьківщину, на скелястий Скірос: там спокійно житиму я в домі своєму “. Так сказав Неоптолем і подав Філоктетові руку, ніби хотів він попрощатися з ним і відправитися в дорогу. Охоплений жахом, Филоктет бере Неоптолема за руку, батьком, матір’ю, всім святим на світі заклинає взяти його з собою на Скірос або висадити на рідному березі поблизу Ети. “О, обіцяй мені це; правда, я – тяжкий тягар, а й усього-то шляхи який-небудь день; посади мене на саме дно корабля, на ніс корабельний, на корму, туди, де всього менше міг би я турбувати тебе і твоїх супутників: тільки візьми мене, заклинаю тебе Зевсом мілующім “.

Неоптолем обіцяє виконати його прохання – хоча на думці у нього інше : думає він відвезти Пеасова сина до Іліону, а не на батьківщину. Коли божевільний від радості Филоктет хотів увійти з юнаком у свою печеру, щоб попрощатися з нею, з’явився один із супутників Одіссея, одягнений у сукню корабельника, у супроводі одного з супутників Неоптолема і передав ахіллового синові слух про те, що Фенікс і сини Тезея послані за ним і хочуть силою відвезти його в стан ахейців. “Чому ж таки не сам Одіссей відправлений за мною?” – запитав Неоптолем і отримав відповідь, що Одіссей з Діомедом відправився за Філоктетом на Лемнос; без Пеасова сина – сповістив Гелен – Троя не може бути взята ахейцами.

Вкрай роздратований Филоктет благає Неоптолема, щоб поквапився він з від’їздом, щоб не дав йому потрапити в руки Одіссея: не бажав він плисти до Илиону. Тоді велить йому Неоптолем скоріше захопити все, що йому потрібно, і обіцяє негайно ж відплисти. Разом вирушають вони в печеру, щоб захопити там цілющої трави. Коли вони йшли з печери до берега, тричі повторився з Філоктетом страшний припадок, і все з більшою і більшою силою; у страшних муках падав він на землю. У проміжках часу між цими припадками він віддавав Неоптолему лук і стріли, просив захистити його у випадку потреби від Одіссея і заклинав не залишати його.

У Неоптолема вже були в руках бажані стріли, але нестерпні муки бідного Филоктета подіяли на нього так сильно, що він не міг продовжувати своєї ролі і відкрив страждальцеві всю правду. Філоктет в розпачі: не очікував він, що його обдурить цей юнак. Не може Филоктет плисти до Илиону: жорстоко ображений ахейцами, він бажає краще загинути на цьому пустельному острові. Він просить, він заклинає Неоптолема повернути йому лук. І готовий вже юнак, спонукуваний співчуттям, виконати прохання страждальця, але раптом з’явився Одіссей і став між ними. Він оголосив Філоктетові, негайно ж впізнала свого старовинного ворога, що для загальної користі він повинен відправитися під Трою, навіть якщо візьмуть його силою.

Щоб позбутися Одіссея, Филоктет готовий кинутися зі скелі і позбавити себе життя, але Одіссей велить слугам схопити його і утримати: для взяття Трої необхідно було ахейцам опанувати не тільки стрілами Филоктета, а й самим Філоктетом, сам же Одіссей видаляється з Неоптолемом, погрожуючи залишити страждальця без стріл і лука: нехай Тевкр або який-небудь інший стрілок добуде стрілами Геракла велику честь. Безпорадний, роздратований наданої йому несправедливістю, віддається Филоктет розпачу, але раптом повертається Неоптолем і передає йому, незважаючи на умовляння який гнався за ним Одіссея, цибуля. Жаль до нещасного, прямий характер взяли верх над чужим впливом, і Неоптолем зважився загладити перед Філоктетом свою провину. Тепер, коли у Филоктета в руках були стріли і лук, Одіссей повинен був поспішно піти: не бажав він, щоб вразив його Филоктет своїми чарівними стрілами.

Хитрий план Одіссея не вдався абсолютно, обрав він собі помічника, не здатної на обман і хитрість. Даремно благав Филоктета Неоптолем поступитися бажанням ахейців, марно посилався на волю богів і на його власні вигоди: глибоко ображений Филоктет не міг винести думки, що він повинен жити і діяти в суспільстві колишніх своїх мучителів. Нарешті Неоптолем зважився виконати дане Філоктетові обіцянку відвезти його на батьківщину, і вже готові були вони до відплиття, як в божественному блиску з’явився Філоктетові друг його Геракл, колись володів знаменитими стрілами, і схилив його виконати волю богів. Геракл сповістив страждальцеві, що під стінами Трої він отримає зцілення від Асклепія, знайде – після стількох страждань і праць – велику славу і вознесеться на Олімп. “Стрілою своєї поб’єш ти Паріса, винуватця довгої війни і всіх випробуваних ахейцами страждань, і потім разом з доблесним сином Ахілла візьмеш і самий Илион: нічого не можете ви здійснити один без одного”. Філоктет, що мав причини не довіряти людям, повірив обіцянкам свого божественного одного: добровільно і охоче пішов він за Неоптолемом і Одіссеєм під Трою, щоб, згідно з велінням долі, довести злощасну Трою до фатального кінця.

Посилання на основну публікацію