Етапи формування давньоруської держави

✅ Процес формування і розвитку Давньоруської держави охоплює період з другої половини IX до початку XII століття. Своєрідною точкою відліку став 860-й рік – дата облоги руським флотом столиці Східної Римської імперії Царгорода. Після чого відбулося дипломатичне визнання Візантією Київської Русі.

Перший етап охоплює період з середини IX до кінця ст. При князяі Олегу (882-911) були вирішені наступні важливі державні завдання: приєднані землі ряду східно-слов’янських племен, запроваджено виплату данини “полюддя”, яка склала одну з економічних основ держави. Саме за рахунок данини і військової здобичі містилися органи державного управління, дружина, найближче оточення князя і його двір.

Наступнику Олега – князю Ігорю (912-945) довелося придушувати багато років сепаратистські устремління ряду племінних союзів.

Княгиня Ольга (945-964) прагнула зміцнити великокнязівську владу за допомогою соціально-економічних нововведень. Вона впорядкувала розміри стягнутої данини, визначила місця її збору (погости), провела деякі реформи в системі адміністративного управління.

При сину Ольги – великому князю Святославі (964-972) зміцнилися державні основи, підвищилася обороноздатність країни, удосконалювалася система управління. Славу Русі в цей період принесли військові перемоги в боротьбі з Візантією, розгром Хозарського каганату.

Саме в цей період західно-європейські хроніки стали називати Русь Гардарикою (країною міст), яких за європейськими мірками було понад сто. Найбільш відомими центрами держави стали, крім Новгорода і Києва, Ладога, Псков, Полоцьк та ін.

На другому етапі (кінець X – перша половина XI ст.) Русь досягла розквіту у своєму розвитку. За 35 років правління Володимира (980-1015) тривав процес територіального розширення. До складу держави були включені землі:

  • в’ятичів;
  • хорватів;
  • ятвягів;
  • Тьмутаракань;
  • Червенські міста.

При великому князі Ярославі Мудрому (1015-1054) особливо зміцнилося міжнародне становище держави. Саме в цей період значно посилилася економічна міць країни.

Головна тенденція третього етапу розвитку давньоруської державності – це спроба запобігання наближення розпаду, а також прагнення стабілізувати становище всередині держави, ліквідувати сепаратистські тенденції. Ці спроби були здійснені великим князем Володимиром Мономахом. При ньому був створений новий юридичний звід – так звана Велика редакція Руської Правди. У цьому пам’ятнику відбилися соціальні зміни, що відбувалися на Русі у другій половині XI – початку XII в. Велика Правда зафіксувала існування боярської власності, внесла зміни до низки існуючих раніше законів («Найдавнішою Правди», «Правди Ярославичів» та ін.). Однак з другої половини XII в. процес дроблення і розвалу єдиної держави посилився.

Посилання на основну публікацію