Емансипація католиків в Англії

З кінця двадцятих років внутрішній застій в Англії кінчався, і англійська внутрішня політика пішла шляхом внутрішніх реформ. У цей час великою силою зробилося в країні громадську думку, яке виражалося у пресі та на мітингах (народних зборах), поступово домоглися великої свободи. Першим важливим зміною була так звана емансипація католиків. За тест-акту 1673 нонконформісти не могли займати в Англії державних посад, але цей закон до різних протестантам строго не застосовувався і падав усією своєю вагою на одних католиків. Особливо важко відгукувалося це на ірландцях, які були майже всі католики. Проти такого безправного становища своїх співвітчизників почав агітувати енергійний ірландський патріот О’Коннел, що став на чолі цілої католицької асоціації. В Ірландії його обрали членом парламенту, але, як католик, він не мав права зайняти своє місце. За емансипацію католиків висловилися, проте, багато віги і самі торі повинні були поступитися. Білль про це було проведено в 1829 р герцогом Веллінгтоном, що відрізнявся найбільш консервативними напрямом, але бачили неминучість цього кроку.

Посилання на основну публікацію