Економіка і зовнішня політика Росії на порозі 21 століття

У період кінця 20 століття, в політичному та економічному житті Росії почався своєрідний ренесанс. Уряд поступово виводило країну із затяжної кризи, який зумовив падіння СРСР. У цей час Росія стала повноправним членом міжнародних відносин і змогла зайняти лідируючі позиції в них.

Економіка держави
Напередодні 21 століття, російська економіка перебувала в процесі ліквідації наслідків, викликаних необдуманими реформами Гайдара в 1992-1993 рр.. Першорядним завданням перед урядом було введення жорсткої фінансової дисципліни і скорочення бюджетних витрат.

Найважливішим джерелом доходу для державної скарбниці стала активізація політики приватизації. Контрольні пакети акцій багатьох найбільших підприємств були продані приватним особам. З 1998 року в державі спостерігалося істотне зниження темпів інфляції, вперше за пост радянський період рівень ВВП почав зростати.

Значним кроком до економічної стабільності стало впровадження політики, стосовно валютного фонду. У цей період курс рубля стабілізувався завдяки створенню «валютного коридору» – державного регулювання співвідношення російської національної валюти та американського долара. Зниження інфляції дозволило вже в 1999 році, ввести в товарно-грошовий оборот копійки, які раніше знецінилися. Відновилися виплати зарплат і пенсій, які були нерегулярними протягом багатьох років.

Зовнішня політика
Головними завданнями Росії в 1998 році стала гармонізація відносин з країнами Заходу і США, участь у діяльності міжнародних організаціях, а також зміцнення своїх позицій на пострадянському просторі. Становлення двостороннього діалогу з незалежними державами, раніше складалися в Радянському Союзі, стало найбільш болючим і важким курсом зовнішньої політики Російської федерації 1991-2000 роках.

У цей період значно загострилася боротьба за лідерство в процесах інтеграції колишніх союзних республік. Особливе опір було вчинено в питаннях створення єдиного торговельного та економічного простору. Всі конструктивні пропозиції російського уряду розглядалися як спроба посягання на державну незалежність.

Чеченська криза
Однією з найгостріших внутрішніх проблем Російської Федерації в цей період залишався чеченський криза. Врегулювання конфлікту було першочерговим завданням російського уряду. Після перемоги Б. Єльцина на президентських виборах 1997 року, федеральні війська почали військову компанію з ліквідації чеченських бойовиків. Однак після того як до керівництва республікою через кілька місяців після початку військових дій, прийшов А. Масхадов, мирні переговори між федерацією і Чечнею відновилися.

Вже в травні між президентами було підписано мирний договір. Незважаючи на те, що російський уряд протягом наступних двох років робило спроби відновити господарство і економіку Чечні і сприяло міжнародному визнанню регіону, акти сепаратизму до початку 21 століття тут не припинялися.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Клісфен і його закони