Друга світова війна: бойові дії в 1942-1944 рр.

Після нападу гітлерівської Німеччини на Радянський Союз основний фронт Другої світової війни перемістився на схід – на радянсько-німецький фронт. У той же час, 6 грудня 1941 року мілітаристська Японія без оголошення війни напала на американську воєнно-морську базу на Гаваях, Перл-Харбор. Війна остаточно прийняла світовий характер. Про основні бойових діях 1942-1944 роки піде мова на цьому уроці.

 

Передісторія

У перші роки війни Німеччина захопила велику частину Європи. У 1940 році капітулювала Франція, окуповані Бельгія, Голландія, Данія і Норвегія (див. урок «Друга світова війна: бойові дії 1939-1941 рр.»).

Корінний перелом – так історики називають період військових дій 1942-1944 рр. В цей період стратегічна ініціатива переходить від Німеччини до країн антигітлерівської коаліції.

Події

Літо 1942 р. – морська битва біля атолу Мідуей. Наступ японців у Тихому океані зупинено.

 

Листопад 1942 року – битва біля Ель-Аламейну. Англійці розбили німців в Єгипті. У наступні місяці союзники (Великобританія і США) встановили контроль над Середземним морем.

 

1942-1943 рр. – бої за острів Гуадалканал (в західній частині Тихого океану). Перемога американських військ. У 1943-1944 рр. острів стає найважливішою американської військово-морською базою.

 

1942-1943 рр. – Сталінградська битва. 19 листопада 1942 року розпочався контрнаступ радянських військ. Сталінградська битва змінила становище на радянсько-німецькому фронті.

 

Липень – серпень 1943 р. – битва на Курській дузі. Стратегічна ініціатива перейшла до радянської армії (Курська битва).

 

Липень 1943 – висадка англо-американських військ у Сицилії.

 

Вересень 1943 – Італія підписала перемир’я і вийшла з війни. Північна і середня Італія окуповані німецькими військами, остановившими просування союзників.

 

Грудень 1943 – Тегеранська конференція (див. урок «Міжнародні конференції в роки Другої світової війни»).

 

6 червня 1944 р. – відкриття Другого фронту. Висадка англо-американських військ в Нормандії (на півночі Франції).

 

23 липня – 17 серпня 1944 – визволення Білорусії (операція «Багратіон»).

 

Серпень 1944 р. – висадка союзників (американської та французької армії) у Марселі (на півдні Франції).

 

Серпень 1944 – визволення Парижа. Влада переходить Тимчасового уряду на чолі з де Голлем.

 

Вересень 1944 р. – вихід Фінляндії з війни.

 

1944-1945 рр. – Арденнську операція в Бельгії. Спроба контрнаступу німецьких військ.

 

1944 р. кордон СРСР відновлена, радянські війська вступають на території суміжних держав.

 

Кінець 1944 року – наступ американців в Бірмі та на Філіппінах.

 

Висновок

 

Переломним у Другій світовій війні став 1942 рік. Подальші події 1942-1944 рр. визначили результат війни. Відкриття Другого фронту прискорило звільнення Європи від німецької окупації.

 

У роки війни склалася антигітлерівська коаліція на чолі з великою Британією, СРСР і США. Глави трьох держав проводили конференції, на яких приймалися ключові рішення, пов’язані з діями союзників (див. урок «Міжнародні конференції в роки Другої світової війни»).

 

Конспект

Оголошуючи війну СРСР, Німеччина розраховувала розправитися з останнім за короткий термін. Використовуючи тактику бліцкригу – блискавичної війни – на початковому етапі бойових дій Німеччини супроводжував успіх. Західні регіони Радянського Союзу, були окуповані німецькими військами, на яких встановився режим терору. Але першим провалом Гітлера стала битва за Москву, в ході якої німці зазнали поразки від Червоної Армії і були відкинуті. На початку 1942 року німецько-румунським військам вдалося прорвати радянський фронт на півдні і вийти до Волги. Почалася Сталінградська битва, що увійшла в історію як одне з найграндіозніших битв Другої світової війни (Мал. 1).

 

Найбільші битви на Сході, де були зосереджені основні військові сили Німеччини, дозволили англійцям досягти успіхів у Північній Африці. Під командуванням генерала Монтгомері англійцям вдалося розбити стотисячну німецько-італійську угруповання «лисиця пустелі» Ервіна Роммеля. В 1943 році англійці і американці змусили капітулювати Роммеля в Тунісі, звільнивши тим самим, північну Африку і убезпечивши порти.

 

6 грудня 1941 року японські війська атакували військово-морську базу США на Гавайських островах, Перл-Харбор, знищивши тихоокеанський флот Сполучених штатів (Мал. 2). Напад Японії було раптовим. Слідом за цим війну Японії оголошують держави антигітлерівської коаліції. У свою чергу війну США оголосили Німеччина, Італія, Болгарія і ряд країн фашистського блоку.

 

Розгром американського флоту і відсутність великих військових сил в колоніях європейських країн дозволили Токіо здійснити блискавичний захоплення території Південно-Східної Азії, Індонезії і розгорнути наступ на перлину Британської імперії – Індії, попутно окупувавши Бірму.

 

До 1942 року, японцям вдалося встановити контроль над переважною частиною Східної і Південно-Східної Азії, розгорнувши на цих територіях (особливо в Китаї) нещадний терор. Продовжуючи територіальні захоплення, японські десанти стали висаджуватися на островах Океанії та Філіппінах, загрожуючи безпеці Австралії та Нової Зеландії, що змусило останніх вступити у війну.

 

У липні 1943 року, коли на сході йшла грандіозна Курська битва, наказом короля Італії Муссоліні був заарештований, а спільний англо-американський десант висадився на острові Сицилія, тим самим відкривши Італійський фронт. Союзники просувалися до Риму і незабаром увійшли в нього. Італія капітулювала, але сам Муссоліні був звільнений німецьким диверсантом Отто Скорцені і доставлений в Німеччину. Пізніше, на півночі Італії було створено нову державу на чолі з італійським диктатором.

 

Північноафриканська і італійські військові кампанії стали основними військовими діями 1942-1943 рр. на Заході. Успіхи Червоної Армії на Східному фронті дозволили союзному англо-американському командуванню провести ряд успішних операцій і вибити з гітлерівською обойми головного союзника – Італію. Успіхи СРСР, Великобританії і США надихнули на більш активну боротьбу антифашистські сили в окупованих державах. Так, у Франції діяли військові сили під командуванням генерала де Голля (Рис. 3). В Югославії, з гітлерівськими військами боролися партизани комуніста генерала (а потім маршала) Йосипа Броз Тіто. В інших підкорених країнах діяло рух «Опір».

 

З кожним роком, на окупованих землях фашистський терор ставав все більш нестерпним, що змушувало місцеве населення йти на боротьбу з окупантами.

 

1943 рік ознаменований битвою за Соломонові острови, в результаті якої перемогу здобувають Сполучені штати.

 

Окуповані японцями території перебували під постійними ударами партизанських загонів, що не давало Токіо впевненості у безпеці своїх тилів. Досить потужний опір японським окупантам чинили партизани під командуванням комуніста Мао Цзедуна.

 

Тривала війна виснажувала Японію. Вона вже не могла успішно контролювати величезні зайняті території. Вивозяться з окупованих земель трофеї і корисні копалини піддавалися постійним бомбардуванням союзних військ.

 

6 червня 1944 року в Нормандії – у північній провінції Франції – висадився англо-американський десант і почав розвивати наступ на німецькі позиції. Пізніше, французькі війська під командуванням генерала де Голля стали звільняти міста південної і центральної Франції, розправляючись з колаборантами – людьми, які співпрацювали з окупаційними військами.

 

В кінці 1944 року американці роблять успішну спробу десанту на Філіппінські острови. Завдаючи удар в центр Японської імперії, американці нещадно палили японські кораблі і підводні човни, збивали літаки і практично не брали полонених. Філіппіни стали опорною базою для флоту і авіації Сполучених штатів.

 

В жовтні 1944 року відбулося велике морське битва в затоці Лейте, в якому японський флот був практично знищений.

Посилання на основну публікацію