Державний устрій Стародавнього Єгипту

Єгипет є однією з найдавніших світових цивілізацій. Його історія сягає глибини, яка недоступна сприйняттю сучасної людини і налічує понад 30 століть. Правили Єгиптом фараони, що належали до кількох династій. Найбільшого розквіту Стародавній Єгипет досяг під час правління фараонів з III-VII династії. Саме в цей період давньоєгипетську державу набуло рис централізованої деспотії, яка в своїй необмеженої влади спиралася на бюрократичний апарат. Бюрократичний апарат в регіонах був організований за традиціями ном і представляв владу фараона в особі правителя – монарха. Монарх в свою чергу спирався на храмових жерців, вельмож і царських чиновників різного рангу. Основа цього могутності підтримувалася тим, що їй належали всі родючі землі, робоча сила і продукти харчування. Фараон для підтримки власної могутності систематично обдаровував своїх чиновників землею і рабами. Це призвело не тільки до необмеженої царської влади, але і прирівнювання фараона до бога. Отже, потрібно не тільки шанування влади фараона, а й поклоніння йому.

       Свідченням необмеженої царської влади фараонів і прирівнювання його до бога, є найбільш відомі пам’ятники, які збереглися до наших часів – величні і загадкові піраміди, які були царськими усипальницями. Всі накази фараона неухильно дотримувалися. Він був законодавцем і суддею одночасно. Призначав і звільняв чиновників, дарував землю і титули. Однак не можна розглядати його влада як довільну. Державне та політичний устрій Стародавнього Єгипту було направлено на збереження та зміцнення політичної стабільності Єгипту як єдиної держави. Адже саме в цьому потребувала верхівка панівних соціальних верств – храмові жерці і військові сановники. Саме в їхніх інтересах була збереження влади фараона, поки ці інтереси дотримувалися фараоном.

    Після фараона першою особою був верховний сановник – джати. Серед безлічі різноманітних функцій, він же був і головним суддею, розпоряджався земельним фондом, системою водопостачання, контролював військову систему. Під його безпосереднім керівництвом і контролем перебувало “все, що дає небо, приносить Ніл і виробляє земля”. Управлінський апарат використовував в свою чергу особливу групу осіб. Під час правління VIII династією вони отримали назву “слухняні призову”. Ці групи були різні за класовою і соціальним статусом. Були групи, що складаються тільки з великих сановників, придворних фараона. У деяких групах були присутні як вільні, так і раби. Окремі групи складалися тільки з рабів. Ці групи були своєрідною прошарком між віддають наказ і його безпосередніми виконавцями.

   Особливою була група управління “великих слухняних призову царя”. Вона складалася тільки їх чиновників високого рангу, великих вельмож, охоронців царя. Складові цієї групи могли мати власних виконавців в групах “слухняних призову”. Вхідні в цю групу стояли на чолі всіх основних відомств в державі. Їм підпорядковувалися складаються в групах “слухняні призову”. Особливу групу становили “слухняні призову богів”, вони складалися з служителів храмових господарств, жерців і служителів поминальних храмів. Вся ця складна ієрархія становила систему управління трьома основними відомствами – військовим, податковим, відомством громадських робіт і становила державну і політичну машину в Стародавньому Єгипті.

...
ПОДІЛИТИСЯ: