Давид Лівінгстон – дослідник і друг Африки

А що представляли собою внутрішні райони Африки, як жили люди на територіях за великими пустелями? На південь від Сахари північна частина Східного Судану, Ефіопія, країни узбережжя Червоного моря були населені народами, говорили на семито-хамітських мовами. На великих просторах тропічної та південної Африки жили негроїдні народи, що говорили на мовах банту і різних суданських мовами. На самому півдні континенту мешкали племена коікоін (готтентоти) і сан (бушмени). На острові Мадагаскар – народи, близькі до монголоїдів і говорили на Малагасійська (мальгаський) мовою. У цій частині Африки народи жили при феодальних, рабовласницьких і первісно-общинних порядках, які зазвичай поєднувалися між собою. Деякі народи не знали навіть зародкових форм державної організації. Відповідно, не було і ясно окреслених меж, але міжплемінні війни ніколи не припинялися.
Сюди проникали місіонери, дослідники, фермери, купці, а також люди, яких вела не тільки жадоба збагачення, а й прагнення людини до пізнання нового, незвіданого.

Англійська місіонер і дослідник Давид Лівінгстон (1813-1873) народився в бідній селянській родині, отримав медичну освіту. Він присвятив поширенню християнства в Центральній і Східній Африці тридцять років. З 1841 Лівінгстон, спрямований Лондонським місіонерським товариством в Бечуаналенд (нинішня Ботсвана), діяв за принципом «або відкрити нові землі, або загинути». У 1842 р Лівінгстон проник в глиб континенту, на території, куди ще не ступала нога європейця. Він першим з європейців перетнув континент від Індійського до Атлантичного океану. Давид Лівінгстон вивчав мови місцевого населення, обряди і звичаї, збирав гірські породи, колекції рослин. Він вчив африканців правильно вести сільське господарство і лікував їх. Ненавидів рабство. У 1855 р Лівінгстон відкрив водоспад Вікторія. Він намагався знайти витоки Нілу і на шість років втратив зв’язок зі своїми людьми, а пізніше був знайдений поблизу озера Танганьїка. Дослідження тривали, незважаючи на численні негаразди і хвороби. Давид Лівінгстон помер від тропічної лихоманки на території сучасної Замбії. Африканці несли тіло свого друга на плечах 1200 кілометрів і передали його англійським властям. Останки мандрівника були перевезені до Англії і поховані у Вестмінстерському абатстві в Лондоні, в усипальниці великих людей Англії.

Підйом місіонерського духу і руху припав на початок XIX в. Протестанти з Європи та США активно діяли серед народів, що населяли британські, німецькі та французькі колонії. Місіонери прагнули поширити християнство. Але зверненням у віру аборигенів в значній мірі сприяла цивілізаторська за своєю суттю діяльність місіонерів, які надавали місцевому населенню медичну допомогу, відкривали школи, досліджували нові райони, місцеві традиції та звичаї. Місіонери часом піддавалися гонінням з боку тубільних правителів.
Варто згадати, що подібну цивілізаторську місію виконували не лише представники християнства, а й ті, хто поширював іслам і буддизм.

Посилання на основну публікацію