Цікаві та маловідомі факти про українських козаків

Українське козацтво надзвичайно цікаве і важливе явище в історії як країни, так і світу. Козаки дивували, і захоплювали, надихали художників і літераторів на створення своїх шедеврів, берегли рідну культуру і звичаї. Згадки про козаків зустрічаються і в зарубіжних джерелах. Однак козаки були не просто воїнами, адже поруч з силою, мужністю, розумом, хитрістю тісно переплітаються елемент загадковості і містики.

Так можливо запорізькі козаки були не такими вже й простими звичайними лицарями?

Пропонуємо зануритися в захоплюючий світ козацтва з підбіркою цікавих фактів про них.

Одним з важливих переваг козаків, крім сили, зброї та неперевершеною бойової майстерності були хитрість і не аби яка кмітливість. Практично завжди запорожці непомітно підкрадалися до своїх ворогів, і заставали їх зненацька, забезпечуючи собі тим самим більше шансів на перемогу.

Не можна не згадати і про унікальні і оригінальних козацьких човнах, які використовувалися для походів. Як це не дивно, але козацькі судна можна сміливо назвати прообразом сучасних підводних човнів, адже вони були побудовані особливим чином, з використанням подвійного дна. Між двома днищами човна розміщували вантаж-баласт, завдяки якому судно занурювалось в воду, це давало можливість непомітно підпливти до недругам. Перед боєм ж цей баласт викидався, а човен несподівано для ворога з’являвся на поверхні, це ставало справжнім шоком для ворогів, адже ніхто навіть і припустити не міг, що човен з козаками може виринути з морських глибин. Для досягнення такого ж ефекту несподіванки часто використовували й інший метод, а саме перевертали чайки догори дном. Козацькі чайки були і залишаються неперевершеними зразками суднобудування, ці човни були надзвичайно міцні, але в той же час легкі і маневрені.

Цікаво, що першим демократичним об’єднанням у світі прийнято вважати саме Запорізьку Січ. Всі питання щодо життя, побуту і діяльності вирішувалися на загальних зборах-раді, шляхом голосування. І якщо враховувати обставини спонукали до приходу людей на Січ, а саме соціальна несправедливість, то цей факт не здається таким вже дивним.

Також Січ по праву вважають першими повноцінним політичним утворенням на території сучасної України. Січ мала всі ознаки республіки, була повністю незалежна і більшість європейських країн намагалися налагодити з нею дипломатичні зв’язки.

Помилково існує думка, що в мирний час основною забавою козаків була пиятика. Звичайно без міцних напоїв обходилося не завжди, але все ж козаки любили культурний відпочинок, вони грали на різних музичних інструментах, танцювали, співали пісні і влаштовували різноманітні показові поєдинки в задоволення собі і оточуючим. Також досить багато справ у козаків було і по господарству, адже жінок на Січі не було взагалі.

У походах пити спітрних було категорично заборонено, а порушення цієї заборони прирівнювалося до зрадництва, зради і могло каратися смертю.

Звичайно сімейне життя козаків, була складною, а іноді її і зовсім не було, але козаки знаходили побратимів на Січі, для яких були готові на все. Існують думки, що у козаків був особливий обряд-ритуал, під час якого воїни-побратими обмінювалися своїми натільними хрестиками, що уособлювало вірність один одному.

Правила і закони на Січі були суворими, а іноді і жорстокими. Так за крадіжку або вбивство, винуватець не тільки розплачувався своїм життям, а й робив це в досить жорстокою формою: його могли бити кийками або навіть поховати живцем разом з небіжчиком. Можливо це було зовсім не гуманно, але дисципліна у козаків була відмінна.

Нез’ясовним і загадковим явищем в козацькому світі були особливі хлопці і чоловіки, так звані характерники. За переконанням своїх сучасників відбувалися вони від древніх, ще язичницьких, волхвів, які вміли пророкувати майбутнє і володіли таємними знаннями. Відповідно до теорії деяких вчених, факт існування характерників можна пояснити наступним, після прийняття християнства на Русі язичників почали переслідувати греки і князі. Тому, волхви починали бігти і створювати невеликі об’єднання – січі, подалі від великих міст. Саме в таких об’єднаннях волхви навчали воїнів всім особливостям бойових мистецтв, звичаїв, обрядів і передавали свої знання. Про козаків-характерників згадують наступне, «їх ні вода, ні вогонь, ні шабля, ні звичайна, чи не срібна куля, не брала», що вони «могли плавати на човнах по підлозі, як по хвилях, відкривати замки і затвори без ключів, переходити водойми по матах з лози або суконна повсті, бачити навколо себе на кілька верст, брати в руку розпечені ядра і залізо, влазити і вилазити з міцно зшитих або зав’язаних мішків, перетворювати вершників на птахів, людей в дерева і кущі, а самі могли перетворюватися в котів, залазити в відро і плисти в ньому під водою тисячі ЕРСТЕ »…

Козаки не тільки користувалися своїми власними знаннями, вони збагачували і запозичили вміння і досягненнями та інших народів. Так існують згадки що на Січі жили іноземні гості і представники близько двадцяти національностей. Крім гостей, козаки їх старшина і гетьмани досить багато подорожували, знайомлячись з культурою, науковими досягненнями і звичаями інших націй, тим самим збагачуючи свою.

Одного загального прапора у козаків не було, кожна сотня або полк мали свої власні прапори, проте починаючи з 17 століття з’являються згадки про головне прапорі запорізької січі. На цьому прапорі був зображений Архангел Михаїл на яскравому, червоному тлі з одного боку, а з зворотного – білий хрест, золотисте сонце, півмісяць і зірки. А своєрідним символом-гербом став образ козака з мушкетом.

Незвично і цікаво що на козацьких прапорах досить часто зображували шестикутну зірку. Згідно стародавніх переконань і вірувань, це був знак гармонії, який міг символізувати окремий рід або бути символом магії.

Одним з невід’ємних атрибутів козака була його зачіска і вуса, на думку більшості дослідників, запорожці успадкували цю традицію від своїх предків язичників. Традиція голити обличчя і голову прийшла в Київську Русь від місцевих племен, а згодом дійшла і до запорізьких козаків. Згідно з історичними дослідженні у древніх слов’ян не було жодного божества з довгим волоссям або бородою, значить такий зовнішній вигляд вважався божественним. Хоча на противагу цій теорії існує легенда, що козаки вважали себе надто вже грішними для раю, і що може Господь змилується над ними і витягне з пекла за волосся. Козаки вважали, що як загинуть на війні, їх «ангел в небо понесе за чуприну». Цікаво, що така легенда і зачіска властива не тільки українським козакам. У давні часи чуб вистригали і єгипетським фараона, і індіанцям з далеких племен, і татарам, персам, японським самураям і багатьом іншим також згадки про таку зачіску можна зустріти в різних казках і легендах, згадайте хоча б турецького Джина. Практично для всіх народів де використовувалася така зачіска, вона символізувала «промінь сонця», головна відмінність між козацькими чубами та іншими народами було його місце розташування, так запорожці вистригали волосся на лобі, в той час як інші робили його на потилиці або по центу голови.

У запорізьких козаків був цікавий звичай, тримати курінь (житло козаків) завжди відкритими, так мандрівник або перехожий міг зайти туди, відпочити, поїсти, погостювати і рушити далі в дорогу, навіть якщо господаря не було вдома. На противагу такій гостинності, існувало суворе правило, виносити з куреня нічого не можна, інакше суворе покарання. Також якщо хтось знаходив якусь річ на Січі, її прив’язували до високої палиці або стовпа і якщо за 3 дні власник не знаходився, ця річ переходила в особисту власність того, хто її знайшов.

Кажуть, що на острові Хортиця досі росте дуб, оспіваний козацькими легендами, думами і піснями. У деяких з них розповідається про обряди і ритуали, які проводили перед боєм. Місцеві жителі переконані, що дубу вже 700 років.

Походження самого терміна «козак» оповите різними теоріями. Так згідно переконань деяких польських вчених, поняття «козак» походить від імені відомого ватажка Козака, який майстерно боровся з татарськими завойовниками. Ще одна теорія походження цього поняття, базується на слові «коза», адже козаки були хитрими і могли проникнути куди завгодно. В перекладі з турецької «козак» означає «розбійник, бродяга», логічно припустити що саме таке прізвисько турки давали українським воїнам. Очевидно саме воно і прижилося, і з часом втратило своє негативне значення.

Не менш цікавим історичним фактом є і те, що українські козаки дісталися і до Америки. Так Джон Сміт, засновник одного з перших поселень британців на американському континенті, брав участь в боротьбі з турками і татарами і потрапив в полон. Сміта з полону врятували запорізькі козаки, він гостював на Січі, звідки і повернувся в Англію, куди і запросив своїх рятівників. Саме в цей час англійці вирішили заснувати першу колонію в Америці. Джон Сміт відправився в цю подорож прихопивши з собою кількох козаків, які виявили бажання подорожувати разом з ним. Саме так Українці допомагали засновувати Америку.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Люблинская уния 1569