Чому не виграв СРСР?

Але чому ж тоді не переміг комунізм?!
Тому, що об’єднання по-комуністичному – це об’єднання в бідності і убозтві. Поширення комунізму прямо залежить від рівня життя в країні, в регіоні і в суспільстві. Не тільки багаті – навіть скромно забезпечені суспільства ніколи не приймають комунізму.
Привабливість комунізму завжди зростає в епохи лих: катаклізмів, воєн, голоду, епідемій. Падає рівень життя, зменшується соціальна захищеність людей. І над купами трупів, під стогони вмираючих і поранених, під плач голодних дітей, разом з душно-солодкуватим смородом тління зміцнюється і комунізм.
Комунізм – це спрощене ставлення до життя. У періоди нормального розвитку, стабільного життя, впевненості у завтрашньому дні він не потрібен. Примітивне бачення життя стає адекватним при загальному спрощення життя: під час епідемій і лих, а особливо під час великих воєн.
Плюс ще в роки лих народжується спокуса пограбить тих, кому все ще краще за інших. Ідеологія комунізму вітає такі бажання.
У цьому сенсі абсолютно праві класики марксизму-ленінізму – від Леніна і Троцького до Мао Цзедуна. Перша світова війна породила перші комуністичні держави. Друга світова війна породила світову систему комунізму. У цьому сенсі абсолютно прав і Сталін, який не давав отямитися народам СРСР, нещадно колись переслідував їх на бійню. І щоб не думали, і щоб народжувався Земшарний СРСР.
Вже для Гітлера війна більш небезпечна. Світова система націонал-соціалізму у вогні світової війни навряд чи народиться … На всіх союзників не напасешся навіть міфічних нордических предків. На периферії Європи, для козаків і хорватів поганеньку годилися остготи … Але і це було непереконливо. А які ж остготи в Африці?!
Тим більш небезпечна війна для спокійних ліберальних, автократичних або фашистських держав з високим рівнем соціальної захищеності і непоганим рівнем життя.
За роки війни навіть у Скандинавських країнах посилився вплив комуністів. У Франції, Італії та країнах Східної Європи комуністи стали важливим чинником політики.
Найстійкіші з народів Землі до комунізму виявилися англосакси. Мабуть, тут проявляється їх національний характер. Коли століття формується індивідуалізм і вважається самим позитивним якістю, це діє! У французів і то такого імунітету немає. Але і в Британії, і в США, навіть крім пропаганди і грошей з СРСР, з’являлися комуністичні групки. Чим більше лих, голоду і карткової системи – тим слабкіше пручався би національний характер.
Досить можливо, ще 5-6 років війни, і ми отримали б у англосаксів потужне комуністичний рух. Ще 10-15 років війни, і збулася б мрія Леніна-Троцького-Сталіна: світ став би комуністичним.
Але світ не хотів такої війни.

ПОДІЛИТИСЯ: