Чого навчав китайський мудрець Конфуцій

Китай розташований у Східній Азії. Великі ріки Китаю, Янцзи і Хуанхе, схожі на ріки Тигр і Євфрат. Вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто раптово розливаються, руйнуючи дамби й змиваючи грунт з полів. Освоєння долин цих річок почалося близько 2000 р. до н.е. в середній течії Хуанхе. Пізніше, близько 1700 р. до н. е. тут виникли перші держави, правителі яких часто ворогували між собою. Але жителі всіх цих держав вважали себе одним народом, тому що мали єдину культуру і подібні звичаї. На сьогоднішньому занятті ми познайомимося з традиціями і звичаями Стародавнього Китаю, дізнаємося про долю великого китайського мислителя Конфуція.

 

Передісторія

 

Китай розташований у Східній Азії. У першому тисячолітті до нашої ери китайці заселили всю Велику Китайську рівнину між річками Хуанхе і Янцзи. У II тис. до н.е. в долинах річок Хуанхе і Янцзи виникають перші держави. У першому тисячолітті до н. е. тут існувало декілька держав, які ворогували один з одним.

 

Події

 551-479 років рр. до н. е. – роки життя давньокитайського філософа Конфуція (Кун Фуц-зи – поважний учитель Кун), засновника конфуціанства.

 

Вчення Конфуція будувалося на тому, що він… вважав важливим слідування традиціям, дотримання здавна встановлених обрядів (Конфуцій говорив: «Я подражаю старовини, а не пишу»).

вважав, що старших треба поважати. Молодші брати повинні надавати повагу старшим, діти – батькам, нижчий – вищестоящому. Конфуцій порівнював державу з великою сім’єю, у якій піддані відносяться до правителя як до батька. Правитель повинен виховувати і наставляти підданих (страти і жорстокі покарання Конфуцій засуджував).

вважав, що давня мудрість виражена в книгах. Книга в Стародавньому Китаї являла собою в’язку дощечок з розщепленого бамбука. На такі дощечки китайці наносили ієрогліфи зверху вниз.

вважав за необхідне дотримання правил поведінки: знімати взуття перед входом в будинок, сидіти підігнувши під себе п’яти, є з допомогою двох паличок.

Китайці вірили в надприродних істот (духів, богів, крилатих зміїв – драконів), вищою істотою вони вважали Небо. У Китаї був розповсюджений культ предків.

Висновок

 

Конфуцій заклав основи конфуціанства, яке стало одним з основних філософсько-релігійних течій Китаю. В епоху імперії Цінь послідовники Конфуція піддавалися гонінням (див. урок «Перший володар єдиного Китаю»), але вже з II ст. до н.е. конфуціанство стає державною ідеологією, яка заклала основи своєрідності китайської цивілізації і способу життя.

 

Конспект

 

Китай розташований у Східній Азії. Великі ріки Китаю, Янцзи і Хуанхе, схожі на ріки Тигр і Євфрат. Вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто раптово розливаються, руйнуючи дамби й змиваючи грунт з полів. Освоєння долин цих річок почалося близько 2000 р. до н.е. в середній течії Хуанхе. Пізніше, близько 1700 р. до н. е. тут виникли перші держави, правителі яких часто ворогували між собою. Але жителі всіх цих держав вважали себе одним народом, тому що мали єдину культуру і подібні звичаї. На сьогоднішньому занятті ми познайомимося з традиціями і звичаями Стародавнього Китаю, дізнаємося про долю великого китайського мислителя Конфуція.

 

Як і інші народи, китайці вірили в надприродні істоти: в богів, духів, чудовиськ, крилатих зміїв – драконів. Але самим вищим істотою для них було Небо. Вони вважали Небо предком правителя, тому царя в Китаї називали «Син Неба», а підпорядковану йому країну – «Піднебесної».

 Про звичаї стародавніх китайців розповідав мудрець Конфуцій (рис. 1), якого дуже поважали в Китаї.

 Конфуцій народився на сході країни, в князівстві Лу, в знатній, але збіднілій родині. Батько його був хоробрим офіцером. До часу народження Конфуція, останнього сина, йому було 70 років, а через два роки він помер. Сім’я бідувала, і Конфуцій рано почав працювати, освоюючи різні ремесла. Був він міцний тілом і високий, відрізнявся допитливістю і працьовитістю. В молодості отримав посаду наглядача амбарів і державних земель. До нього часто зверталися за порадами. Поступово він перетворювався у вчителя, зокрема вчителя музики. Ім’я, дане йому при народженні, – Кун Цю – вдячні учні переінакшили на Кун Фуц-зи, що означає «Поважний учитель Кун». (В Європі затвердилася латинська форма – Конфуцій.) Він подорожував по Китаю і завдяки своїм глибоким знанням користувався повагою. Повернувшись на батьківщину, Конфуцій вже в зрілому віці був призначений намісником міста, а потім став верховним суддею князівства. Незважаючи на те, що справи його йшли успішно, він пішов у відставку і відправився в мандри знову. У нього було, згідно з переказами, 3 тисячі учнів, з яких 12 знаходилися при ньому постійно. Часом йому загрожувала смертельна небезпека, але він ніколи не втрачав мужності і спокою. Останні свої роки провів на батьківщині і вмер під покровом дерев на березі тихої річки. Записок він не залишив. Вислови Конфуція були записані його учнями і послідовниками (рис. 2).

 

 

Повчання Конфуція дійшли до нас у вигляді давньокитайських книг, написаних на вузеньких дощечках з розщепленого бамбука. Тонкий пензлик або паличку умочували в чорну туш і наносили ієрогліфи зверху вниз. Якщо робили помилку, то соскабливали написане ножем. Потім у дощечках робили отвори і просували мотузку. Зв’язка бамбука і була старокитайської книгою (рис. 3).

 

 

Вчений китаєць повинен був запам’ятати тисячі ієрогліфів, що позначали окремі слова. Так само як в єгипетській писемності, в Китаї ієрогліфи сталися з малюнків, і іноді в їх формі ще можна вгадати початкове зображення. 

 

Розумну організацію суспільства Конфуцій бачив у збереженні традицій: «Якщо не дотримуватися здавна встановлених обрядів чи тим більше скасувати їх, то все перемішається і настане розлад». Сам він сприймав обряди не як засіб умилостивити богів, а як елемент самодисципліни і порядку.

 

Конфуцій вважав, що вихованої людини легко дізнатися по його поведінці. Чемний китаєць перед входом в будинок знімав туфлі і йшов босоніж. Йти в туфлях за циновкам, розстелений на підлозі, вважалося просто непристойним. Сиділи китайці або на тій же циновці, або на низькому сидінні, але неодмінно підігнувши під себе п’яти. Сидіти, звісивши ноги, а тим більше витягнувши вперед, могли тільки абсолютно невиховані люди. Вже в давнину китайці оволоділи мистецтвом є з допомогою двох паличок. Цей звичай вони зберігають і понині.

 

Стародавні китайці споруджували на голові складні зачіски, збираючи волосся у пучок. Тих же, хто ходив з розпущеним волоссям, вони вважали дикунами. Зазвичай китайці носили халат, у простих людей халати були з дешевої матерії. Знатні багатії одягалися в шовкові халати, з красивою вишивкою кольорами і фігурами драконів (рис. 4).

 

Конфуцій учив, що не тільки в сім’ї, але й у всій державі повинен дотримуватися порядок у відносинах між старшими і молодшими. Вихований китаєць з усіма ввічливий, він не грубить тим, хто нижче його по положенню, і не підлабузнюється перед тими, хто вище. Але він веде себе з тими і з іншими, добре знаючи своє місце, – зі старшими шанобливо, а з молодшими прихильно. Конфуцій вчив, що держава подібно великій родині. Піддані повинні поважати правителя як батька. Але і правителів, Конфуцій радив ставитися до підданих як до своїх дітей. Мудрий правитель не мучить людей суворими покараннями, а терпеливо виховує їх – насамперед своїм прикладом. Правителю зовсім не до лиця жорстокість, достатньо батьківської настанови. «Стратити кого-небудь, замість того, щоб наставити його на істинний шлях – нелюдяно», – говорив Конфуцій.

ПОДІЛИТИСЯ: