Червоний терор

Це словосполучення наводило жах на обивателів, так і на представників інтелігенції. Червоним терором лякали маленьких дітей. Втім, серйозні історики досі сперечаються про самому цьому терміні і масштабах позначуваного ним явища. Адже ще не всі архіви відкриті, і нас напевно чекають шокуючі і страшні відкриття щодо деяких «білих плям» історії громадянської війни.

 

Червоний терор: історія, причини, підсумки

 

Чому саме «червоний»? Зрозуміло, багато що в цій символіці кольору пішло від марксизму, час виникнення якого – 40-х роках XIX століття. «Гідними» спадкоємцями марксистів стали російські більшовики на чолі з В. Ульяновим-Леніним. Повернувшись з еміграції, вони здійснили Жовтневий переворот, пізніше канонізований в підручниках історії під помпезною назвою Великої Жовтневої соціалістичної революції.

 

Сьогодні, з ХХІ століття, ми розуміємо і знаємо: нічого істинно великого в тому події не було, «Аврора» по Зимовому палацу не стріляла, сам він був зайнятий практично без бою і без жертв. Просто в цій ситуації більшовики виявилися невеликий, але міцно організованою партією напіввійськового типу, яка не забула скористатися зручним для себе випадком і захопити владу в Росії. Звичайно, одного лише захоплення влади було мало.

 

Більшовики гарячково шукали союзників, поспішали заручитися навіть моральною підтримкою своїх дій. Не можна сказати, що в цьому вони сильно досягли успіху. Темний народ, який спочатку спокусився на яскраві гасла, дуже скоро прозрів і вже до наступу «воєнного комунізму» проти більшовиків почався шалений і запеклий опір. Ще раніше почалася братовбивча громадянська війна.

 

Паралельно з нею пожвавилися ліві есери, які використовували в політичній боротьбі відверто терористичні методи. Ця практика успішно працювала і в нових історичних умовах. Так, в 1918 році були вбиті такі більшовицькі лідери як Урицький і Володарський, а також скоєно замах на самого Леніна. Саме після цих актів терору більшовицька верхівка й прийняла рішення про проведення червоного терору проти ворогів революції.

 

Формально він тривав всього кілька місяців того ж 1918 року. Фактично весь період громадянської війни, аж до її закінчення в 1922 році. Безумовно, до проявів червоного терору можна віднести придушення антоновського повстання на Тамбовщині у 1921-1922 роках, а також безпрецедентну криваву вакханалію в Криму, де з залишками армії генерала Врангеля розправилися Михайло Фрунзе, Бела Кун і Розалія Землячка.

 

Деякі історики схильні розглядати червоний терор надзвичайно широко і розсовують його хронологічні рамки аж до сталінських репресій другої половини 30-х рр., що, звичайно, не цілком виправдано. Трагізм ситуації полягав вже в іншому: свої вбивали своїх, кати мінялися місцями з жертвами. Революція, по суті, пожирала своїх дітей. Так було і у Франції кінця XVIII століття.

 

Помилково вважати, ніби жертвами червоного терору впали виключно класові вороги більшовиків – дворяни, буржуазія, білогвардійці та ін. Принцип «ліс рубають – тріски летять», який був сформульований значно пізніше, цілком характеризує ситуацію в Радянській Росії революції і громадянської війни. «Чрезвичайки», розстріли на місці без суду і слідства, свавілля влади – все це стало буденним. Люди переступили через поріг болю та жаху. Основний генофонд країни було викошено під корінь саме тоді.

 

Цікаві факти

У повісті маловідомого письменника Ст. Зазубрина «Тріска», написаної в 1923-му році, детально і сухо відтворено весь буденний кошмар червоного терору. За мотивами повести в 1990-му році був знятий художній фільм «Чекіст».

ПОДІЛИТИСЯ: