Церква в середньовічному суспільстві

Церква в середньовічному суспільстві Можна з усією певністю говорити про те, що церква в середні віки це не просто частина культури людини, а сама культура. Церква підпорядкувала собі мораль, науку, освіту і мистецтво. Вся духовне життя людини середньовіччя проходила під патронатом церкви. Чим же пояснювалося настільки виняткове становище церкви в середні віки?

   У самий ранній період, в умовах нестабільності, коли по просторах Європи бродили зграї озброєних бандитів, які оголошували себе королями або баронами, стягуючи при цьому данину з населення, християнська релігія за допомогою католицької і православної церкви, взяла на себе керівництво середньовічним суспільством. Адже і ті, хто грабував, і ті, кого грабували, сповідували одну релігію. Як відомо, християнство виникло не як релігія одного народу, а як віра в рівноправність по гріховності всіх людей, незалежно від національності та соціального становища. Але, в перші століття християнської релігії, все істинно віруючі чекали, що незабаром відбудеться друге пришестя месії, відбудеться Страшний суд і грішний світ припинить своє існування. Але проходили один за іншим оголошені терміни Кінця світу, а все залишалося як і раніше і християнська релігія висуває нову ідею розради і залякування – факт існування загробного життя.

Духовне життя в середньовіччі

Концепція того, що після смерті душа християнина потрапить в рай чи в пекло не за соціальним станом, а як нагороду за хороші або погані вчинки, теж свого роду рівність. Жебрака селянина в його жалюгідній халупі зігрівала думка, що в його загробного життя він буде винагороджений вічним блаженством за праведне і гречної поведінку. Точно так же і багатий феодал, який живе в розкоші, боїться своєї провини, щоб не потрапити в пекельне чистилище. Поступово духовенство йде від демократизму перших християнських громад, і церква перетворюється в добре організовану систему з суворою і чіткої дисципліною і сувору ієрархію. Поступово вона стає релігією державної. Адже недарма католицька означає всесвітня. Папа, який стоїть на чолі католицької церкви, оголошує себе «намісником Христа на Землі», як і патріарх православної церкви в Константинополі. Папство дуже активно поширює свій політичний вплив на всю Європу, тривалий час, володіючи одноосібним правом призначати єпископів у всіх країнах. Церква мала і широко користувалася правом карати або карати за неугодні Богу і церкві вчинки. Відлучення від церкви або переказ анафемі було дуже важким покаранням, якого боялися в усіх соціальних прошарках. В історії Середньовіччя були випадки, коли відлучення від церкви отримував правитель, а разом з ним і всі християни країни. Саме це сталося в 16 столітті в середньовічній Англії з королем Генріхом VIII, що призвело до відокремлення Англії від католицької церкви і виникнення англіканської церкви. Тривалий час церква в середні віки була монополістом і в галузі освіти. Як образно висловився один зі священнослужителів “монахи в своїй діяльності боролися пером і чорнилом з підступами диявола і завдали йому стільки ран, скільки змогли переписати слів Господа нашого”.

Посилання на основну публікацію