Буржуазна революція в Англії

Причини революції. Капіталістичний уклад в англійській економіці в XVII ст. зміцнів і розширився. В селі з-за майнового розшарування з’явилися фермери і наймані працівники. Великі землевласники зганяли з землі дрібних власників — копігольдерів і здавали землю в оренду фермерам за більш високу ренту, проводили обгородження общинних земель для використання їх як пасовищ для овець. Багато дворяни почали займатися торгівлею, підприємництвом, вкладали капітали в торгово-колоніальні експедиції, в розробку родовищ на своїх землях. Їх стали називати новими дворянами.

У гірничій справі, металургії, суднобудуванні вже панувала централізована мануфактура. Збільшувався обсяг виробництва, успішно розвивалися торговельні зв’язки, складався єдиний національний ринок. Лондон перетворювався на важливий економічний центр. Тут існувала біржа для укладання угод між підприємцями, які діяли банки. У столиці проживало 200 тис. жителів.

Соціальна структура англійського суспільства відрізнялася різноманітністю. Родовитість, майновий стан, освіченість давали можливість однієї десятої частини населення не вдаватися до фізичної праці, а жити в своєму маєтку, займатися навчанням, бути на держслужбі. Дворянський стан розкололося на старе і нове (обуржуазившееся) дворянство. В англійському суспільстві складу знаті, яка була спадковою, поповнювався в результаті зведення в лицарі за заслуги перед королем, а також за рахунок продажу дворянських титулів.

Ставали все більш численною буржуазні прошарки, які формувалися з різних соціальних груп. Зростала кількість найманих робітників, заробітку яких ледь вистачало на утримання сім’ї. Селяни страждали від обгороджувань та обезземелення. Все більше ставало безробітних, яких примушували до праці під загрозою тюремного ув’язнення.

В політичному відношенні Англія являла собою абсолютну монархію, що спиралася на феодальну знать і англіканську церкву. У 1603 р. утвердилася династія Стюартів, яка змінила династію Тюдорів. Поряд з королем існував парламент, що обирається привілейованою частиною суспільства (палата громад) і призначається королем (палата лордів).

Необмежена королівська влада, яка захищала феодальні порядки, виступила головною перешкодою на шляху розвитку капіталістичних відносин. Буржуазія все наполегливіше вимагала свободи торгівлі та підприємництва. Нові дворяни прагнули стати повновладними власниками помість, домагаючись скасування платежів у казну за землю. В країні виникло широке рух пуританізму (від лат. purus — чистий), що вимагала подальшого очищення від пишного богослужіння, простоти і дешевизни церкви, тлумачення Священного писання в дусі заохочення підприємництва і накопичення. Пуритани вважали головними чеснотами працьовитість, ощадливість, відкидали марнотратство і неробство феодалів. Розгорілися гострі суперечки про співвідношення королівської влади і повноважень парламенту. Виникла опозиція вимагала заміни абсолютної монархії до конституційної.

Таким чином, крайнє загострення політичних, соціальних і релігійних протиріч стало головною причиною революції.

Початок революції. Перша громадянська війна. Початком революції стали події, пов’язані з розпуском у 1640 р. королем Карлом I парламенту, який відмовився виділити кошти на придушення заколоту в Шотландії. В умовах розгорнувся масового руху в підтримку парламенту король пішов на вторинний скликання парламенту і деякі поступки — скасування податків, не затверджені парламентом, відмова розпускати парламент без його згоди, на знищення всіх монопольних патентів і привілеїв.

Однак король і феодальна знать не хотіли миритися з втратою необмеженої влади. На півночі країни, куди вирушив король, була сформована армія, яка оголосила восени 1642 р. війну парламенту. Між прихильниками і прихильниками короля парламенту почалася перша громадянська війна (1642 — 1646).

Армія парламенту спочатку складалася з погано озброєних, слабко навчених і організованих добровольців. Член парламенту Олівер Кромвель (1599 — 1658) приступив до створення армії нового зразка. Вона набиралася з заможних селян, ремісників, торговців, що ґрунтувалася на суворій дисципліні. У битві при Нейсбі в червні 1645 р. армія Кромвеля здобула перемогу і стала основною рушійною силою революції. Карл I біг в розташування шотландської армії, але шотландці видали його парламенту за викуп.

Поглиблення революції. У період громадянської війни парламент прийняв ряд законів, які задовольнили верхівку буржуазії і нове дворянство. Головним з них був закон про скасування «лицарських держаний», в результаті чого землі, що перебували в умовному триманні поміщиків, ставали їх власністю. Земельні володіння короля, його прихильників і церкви конфісковувались і розпродавалися. Скасовувалися монополії і розширювалася свобода торгівлі і підприємництва, проте зберігалися феодальні повинності, тривало обезземелення селян. У цих умовах набули широкого поширення ідеї Джона Лільберна, очолив політичне угруповання левелерів (від анг. levellers — зрівнювач), яка виступила за політичну рівність всіх громадян і встановлення республіки. Серед буржуазних кіл виник рух індепендентів (від лат. independen — незалежні), добивалися реформи виборчої системи в інтересах власників і незалежності кожної релігійної громади.

Друга громадянська війна. Индепендентская республіка. В умовах загострення боротьби між левеллерами і индепендентами сталося втеча короля з в’язниці. Ця подія стала початком другої громадянської війни (лютий — серпень 1648 р.). 30 січня 1649 р. король Карл I був страчений, а 19 травня 1649 р. парламент оголосив Англію республікою. Однак республіканське правління було недовгим, так як прихильники короля не змирилися і повели боротьбу проти республіки. Крім того, широкі маси не були задоволені політикою парламенту. Виник рух дигерів (від анг. digger — копач) на чолі з Джерардом Уінстенлі, що виступало за докорінну соціальну перебудову, скасування земельної власності ленд-лордів. Дигери почали розорювати пустки, але їх посіви були знищені армією, а самі вони були кинуті у в’язниці.

Протекторат Кромвеля. Верхівка армії і пов’язані з нею дворянсько-буржуазні кола в умовах селянських повстань, заколотів монархістів вирішили передати всю повноту влади Кромвелю — головнокомандувачу збройними силами. Внаслідок контрреволюційного перевороту 1653 р. Кромвель був проголошений лордом-протектором, по суті військовим диктатором. Виборча реформа 1654 р. робила ставку на нове дворянство, велику і середню буржуазію як оплот нового суспільного порядку. Решта населення виключалося з числа виборців в парламент. Через два роки після смерті Кромвеля в 1660 р. відбулася реставрація монархії. Син страченого короля Карл II був оголошений королем. Він зобов’язався не переслідувати учасників революції, зберегти у руках нових власників власність, яка перейшла до них у роки революції, не вводити податків без згоди парламенту.

«Славна революція». Карл II і змінив його Яків II, однак, повели до відновлення абсолютизму, що викликало невдоволення парламенту. У 1688 р. в результаті перевороту Яків II був скинутий, а англійський трон зайняв запрошений правитель Голландії Вільгельм Оранський, чоловік дочки Якова II. Переворот став можливим в результаті компромісу буржуазії, нового дворянства зі старої земельною аристократією. Восени 1689 р. парламент прийняв білль (закон) про права, закріпив сформовану політичну систему — конституційну монархію. Верховна влада парламенту затверджувалася над монархічною владою.

Таким чином, англійська буржуазія отримала доступ до влади і свободу підприємницької діяльності. В Англії був відкритий шлях бурхливого розвитку капіталізму в сільському господарстві і промисловому виробництві.

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: