Боротьба церкви з єретиками

Католицька церква не могла змиритися з поширенням єресей. Запідозрених у єресі або непідкорення церковній владі відлучали від церкви. Для віруючої людини це була страшна кара. Душа його була приречена на загибель і виявлялася у владі диявола. Покаранню піддавалися навіть цілі країни: тут за наказом папи припинялося богослужіння, заборонялося хрестити дітей, вінчати молодят, відспівувати і ховати померлих. Церква могла також звільнити від присяги вірності васалів сеньйора, який виступив проти віри чи церкви.
Щоб вибити грунт з-під ніг єретиків, католицька церква стала більше уваги приділяти проповідям. З цією метою, в самий розпал альбигойских воєн, в Тулузі був створений домініканський орден, який очолив боротьбу з єресями. Домініканці підкреслювали свою вірність папському престолу, за співзвучністю слів називали себе «псами Господніми» («Доміні Канес» по-латині). Своїм символом вони обрали зображення пса з палаючим факелом в пащі. Зовні домініканці самі походили на бродячих проповідників, майже не відрізняючись від простого трудового люду. У них не було особистого майна, а одягом служила зроблена з грубої вовни ряса і простий плащ з капюшоном. Але не тільки своїм скромним способом життя домініканці прагнули впливати на єретиків. Вони подавали приклад жагучої віри, виголошували проповіді, несли вчення католицької церкви у найвіддаленіші куточки світу. Домініканці прагнули словом, власним прикладом і молитвою перемагати супротивників.
Згадайте, що таке чернечі ордени. Коли і ким вони були створені? Чому проповіді домініканців користувалися успіхом у простого народу?

Там, де не вдавалося впоратися з єресями домовленостями і проповідями, католицька церква не соромилася застосовувати силу. Засновник ордена домініканців, Домінік, вважав виправданим винищення закоренілих єретиків і діяльність церковних судилищ. Після розгрому альбігойців для викриття і розправ над єретиками папа заснував інквізицію, керівництво якої було доручено доминиканцам. Для виявлення єретиків використовувалася стеження й доноси. Той, хто потрапляв у руки інквізиції, вже не міг бути виправданий. Будь-якими засобами – виснажливими допитами, жорстокими тортурами – судді домагалися від нього зізнання. Слідство було таємним. Підсудний навіть не бачив облич своїх суддів, прихованих темними капюшонами. На розкаялися єретиків накладали церковне покаяння або укладали у в’язницю. Така людина втрачав всі свої статки і повинен був при скупченні народу визнати свою провину. Упорствующих в єресі спалювали на вогнищі.

Підведемо підсумки
Єресі виникли через невдоволення панували в суспільстві порядками і пороками, що існували всередині християнської церкви. Незважаючи на прагнення церкви знищити єресі, вони існували протягом усього періоду середньовічної історії Європи.

Посилання на основну публікацію