Битва на Курській дузі

Останню велику спробу стратегічного наступу німецькі армії зробили влітку 1943 р. в районі Курського виступу лінії радянських фронтів (так звана Курська дуга). Метою їх операції був охоплення виступу з півночі і півдня танковими кліщами і прорив захищали його фронтів. Чекаючи атак на цих напрямках, Ставка Верховного Головнокомандування розпорядилася влітку 1943 р. створити тут систему глибоко ешелонованої оборони. За цим німецький наступ, розпочате 5 липня 1943 з півночі на орловсько-курському напрямку (його захищав Центральний фронт під начальством генерала К.К.

Рокоссовського) і з півдня на бєлгородському напрямку проти Воронезького фронту (генерал Н.Ф. Ватутін), наштовхнулося на потужний відсіч. Через тиждень німецькі війська були зупинені на орловсько-курському напрямку, де змогли просунутися на 9-15 кілометрів. Небагатьом більший успіх їм супроводив на бєлгородському напрямку. Там вони потіснили радянські війська на 15-35 кілометрів. Далі цих рубежів, досягнутих ними 16 липня, вони на ділянці Воронезького фронту не пройшли.
Розрахунки німецького командування досягти успіху в боях шляхом використання потужних з’єднань з новітніх танків «Тигр» і «Пантера» в цілому не виправдалися. Развернувшееся 12 липня 1943 в районі села Прохорівка найбільша танкова битва (у ньому брало участь по 1200 танків) показало, що російська бронетанкова техніка і не поступається німецької, але її тактичні характеристики не завжди використовувалися в повній мірі.

12 липня 1943 почався потужний контрнаступ Західного (генерал В.Д. Соколовський) і Брянського (генерал М.М. Попов) фронтів на орловськомунапрямку. 15 липня в контрнаступ включився Центральний фронт, обороняв північну частину Дуги. 5 серпня 1943 був звільнений Орел. В цей же день в результаті розпочатого 3 серпня настання Степового фронту (генерал І.С. Конєв) був захоплений Бєлгород. 23 серпня операція на Курській дузі завершилася взяттям радянськими військами Харкова. Сама Дуга перестала існувати. Лінія фронту помітно випросталася на користь радянських військ.

Після Курської битви стратегічна ініціатива міцно перейшла до рук радянського командування. Скільки-небудь великого контрнаступу німецькі війська вже не вживали. Почалося їх неухильне відступ на Захід.

Посилання на основну публікацію