Біблійні оповіді

Передісторія

Біблія (від грец. «книга») – зібрання священних текстів. Складається з двох частин – Старого Завіту і Нового Завіту. Християни шанують обидві частини Біблії. Для іудеїв (іудаїзм) священної є тільки перша. Старий Завіт містить перекази про стародавньої історії єврейського народу.

 

Спочатку давньоєврейські племена були скотарями-кочівниками. Вони жили в районах між Єгиптом, Дворіччям і узбережжям Середземного моря.

 

У найдавніші часи єврейські племена поклонялися багатьом богам, але в VII ст. до н. е. у них зароджується монотеїстична релігія, тобто віра в єдиного бога.

Події*

 

Бог створює перших людей – Адама і Єву, які жили в раю до тих пір, поки не скуштували заборонений плід. У покарання Бог виганяє їх на Землю.

 

Каїн і Авель (сини Адама і Єви) здійснювали жертвоприношення богам. Відкинуті богом дари Каїна спонукали в ньому почуття заздрості, з-за якого Каїн вбиває Авеля.

 

У покарання за гріхи бог насилає на Землю Всесвітній потоп. Тільки одному благочестивому людині – Ною – бог дозволив врятуватися. За вказівкою бога Ной будує корабель-ковчег.

 

Авраам (прабатько ізраїльтян) укладає з богом завіт-договір про те, що нащадки Авраама будуть поклонятися тільки йому, а він зробить їх обраним народом.

 

Йосип – улюблений син Якова, якого брати продають єгипетському купцеві. В Єгипті Йосип стає рабом, а потім вельможею (завдяки тому, що вірно тлумачить сон фараона і рятує єгиптян від голоду). Внаслідок голоду весь рід Якова переселяється Єгипет.

 

Вихід євреїв з Єгипту. Життя в Єгипті обернулася полоном і утисками. З єгипетського полону євреїв вивів перший біблійний пророк Мойсей.

 

На горі Синай Мойсей отримує від Бога кам’яні скрижалі з висіченими на них десятьма заповідями. 

 

 *Події наведено згідно біблійної історії

 

Учасники

 

Авраам – родоначальник єврейського народу.

 

Ісаак син Авраама і Сари.

 

Яків – син Ісаака, його друге ім’я – Ізраїль – дало назву народу (ізраїльтяни).

 

Мойсей – перший пророк, очолив вихід євреїв з Єгипту.

Висновок

 

Звільнившись від єгипетського полону, євреї довго блукали по пустелі, поки в XI ст. до н. е. вони не заснували царство Ізраїль (див. урок «Давньоєврейське царство»).

Конспект

 

У степових і горбистих районах між Єгиптом, Дворіччям і узбережжям Середземного моря пасли стада давньоєврейські племена. На чолі єврейських племен стояли старійшини. Вони дбайливо зберігали в пам’яті перекази про минуле свого народу. Ці перекази увійшли в Старий Завіт — найдавнішу частину Біблії. Євреї поклонялися єдиному Богу Яхве. Вони вірили, що Яхве створив світ і дав людям заповіді. Старий Заповіт починається з розповіді про створення світу, про перших людей, про Великий потоп (рис. 1). 

Біблійні оповіді оповідають про предків єврейських племен. Історія цілого народу викладається як переказ про одній великій родині. Родоначальником євреїв вважалися Авраам, його син Ісаак і онук Яків. Друге ім’я Якова — Ізраїль — дало назву всьому ізраїльському народу — ізраїльтяни.

 

У Якова було кілька синів, але найбільше він любив Йосипа. Заздрили брати Йосипу і продали юнака купцеві, коли він ішов з караваном в Єгипет, а батькові сказали, що брата розтерзали дикі звірі. 

 

В Єгипті Йосип став рабом вельможі. Він прославився тим, що зумів пояснювати загадкові сни фараона і передбачити настання великих неврожаїв і голоду. Він дав фараона рада запасти зерно і таким чином позбавити землю єгипетську від лиха. Після цього став Йосип впливовим вельможею (рис. 2).

 

 

Тим часом у сусідніх країнах лютував голод. Почули брати Йосипа, що єгипетський фараон дає зерно голодуючим, і прийшли просити його про допомогу. Не пізнали свого брата в єгипетській одязі. А Йосип вирішив влаштувати їм випробування і оголосив, що хоче зробити своїм рабом самого молодшого з братів. Дружно заступилися брати хлопчика. Побачив це Йосип і простив їм образу.

 

Оселилися діти Якова в Єгипті. Їх нащадки жили там багато років. Стали гнобити єгиптяни нащадків Якова, змушував їх фараон працювати на важких роботах. Зовсім вирішив погубити їх, наказавши всіх новонароджених хлопчиків віддавати катам. Але одного хлопчика вдалося врятувати. Мати поклала його в кошик і залишила в очереті. Дочка фараона знайшла хлопчика і виховала його. Назвали хлопчика Мойсеєм.

 

Одного разу йшов він у пустелі, і раптом перед ним загорівся кущ. А їх полум’я пролунав голос: «Я — Бог, твій Бог Яхве. Наказую тобі вивести народ мій з Єгипту». Мойсей благав фараона відпустити ізраїльтян, але він залишився невблаганним.

 

Тоді ізраїльтяни на чолі з Мойсеєм вирішили тікати. Вийшли вони до моря. Вже думали вони про загибель, бо наздоганяло їх військо фараона, але Бог розсунув води моря, і пройшли ізраїльтяни по дну морському. Коли ж за ними помчали єгипетські колісниці, води знову зімкнулися, поглинувши все військо фараона. Сорок років блукали ізраїльтяни зі своїми стадами по безлюдному Синайському півострову. Нарешті, вони дійшли до високої гори Синай. Мойсей піднявся на неї, а всім іншим наказав залишатися внизу (рис. 3). 

Бог зійшов на гору у вигляді вогню і вручив Мойсею кам’яні дошки — таблиці, де були записані десять заповідей. Найголовніші заповіді такі: поклоняйся одному лише Богу. Не сотвори собі кумира. Не вимовляй намарне ім’я Боже. Дотримуйся вихідний день. Шануй батька і матір своїх і довго проживеш на світі. Не вбивай. Не развратничай. Не кради. Не свідкуй неправдиво. Не бажай мати чужого. Порушників заповідей наздоганяла Божа кара.

 

Євреї уклали з Яхве завіт, тобто договір. За виконання заповідей Бог дарує їм благодатну землю — Палестину.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Битва за Ленінград