Австралія як колонія Британської імперії

Ще в 1770 р англійський мореплавець Дж. Кук оголосив південно-східне узбережжя Австралії британським володінням під назвою Новий Південний Уельс, але тільки після втрати США англійці згадали про Австралію в пошуках нових територій для колонізації. Крім іншого потрібно знайти нове місце для висилки ув’язнених з метою «запобігання бід, які могли виникати від страхітливого збільшення числа злочинців в країні і особливо в столиці».

Новий Південний Уельс

Початок британської колонізації Австралії поклав Перший флот, який прибув в 1788 р в затоку Порт-Джексон, де було засновано поселення Сідней. Через кілька років в Новий Південний Уельс прибула перша партія вільних переселенців. У 1824 р журналіст Ч. Вентворт, що народився в новій колонії і називав себе «першим австралійцем», почав пропагувати ідею про те, що пора «перетворити в’язницю в колонію, де могли б жити вільні люди». У 1842 р Новий Південний Уельс став другою після Канади британською колонією, в якій було засновано місцевий парламент. До середини XIX в. в Австралії і на сусідньому острові Тасманія було засновано ще п’ять британських колоній.

Ще в кінці XVIII в. з Південної Африки в Новий Південний Уельс завезли породу овець, найбільш пристосованих до місцевих умов. Відкриття в 1820-і рр. обширних пасовищ в глибині континенту зумовило основний напрямок економічного розвитку австралійських колоній. Розвиток вівчарства супроводжувалося захопленням величезних територій під пасовища, на основі чого склалося велике землеволодіння. Тропічний клімат колонії Квінсленд дозволив організувати там цукрові плантації, на яких використовувалася примусова праця працівників, привезених з тихоокеанських островів. Корінне населення Австралії – аборигени – в ході колонізації знищувалося і витіснялося в безплідні центральні райони континенту. На острові Тасманія було винищено все корінне населення.

Австралійська «золота лихоманка»

Рішучий поворот в австралійській історії пов’язаний з відкриттям золота в колонії Вікторія. Австралійська «золота лихоманка» 1851-1861 рр. стала найважливішою подією світової економічної історії.

Жителі колоній масами кидали звичну роботу і спрямовувалися на золоті копальні. З деяких місць йшло все чоловіче населення – селяни, робітники, чиновники. Наприклад, з Мельбурна на пошуки золота вирушили всі поліцейські. В Австралії ринув потік переселенців з усього світу, тут виникали нові міста, робітники за чисельністю перевершили хліборобів. За десять років населення Вікторії збільшилася в шість разів, а всіх південних колоній – в три, досягнувши 1,2 млн чоловік.

Еврікське повстання

Корінний переворот в австралійській історії закріпило повстання золотошукачів в 1854 р Золотошукачі не хотіли підкорятися владі, вони організували Робочу лігу за зразком британських робочих спілок і зажадали рівняння в цивільних правах з колишніми колоністами. Опорою повстанців став готель «Еврика», що дала назву повстання. Влада придушила його, але суд виправдав заколотників, а слідом за тим нові іммігранти отримали виборчі права. В результаті цього нових громадян виявилося набагато більше, ніж старих.

Події Еврікського повстання збіглися за часом з Кримською війною, під час якої населення Австралії вперше відчуло зовнішню загрозу у вигляді крейсерів російського флоту. Сформована непроста ситуація, з одного боку, зажадала зміцнення місцевих органів влади, а з іншого – сприяла зміцненню зв’язків з Великобританією, без допомоги якої австралійські колонії не могли протистояти зовнішній загрозі. Таким чином, Еврікське повстання і Кримська війна разом вплинули на характер подальшого розвитку країни.

Отримання відповідального уряду (внутрішнього самоврядування)

У 1855 р чотири австралійські колонії отримали внутрішнє самоврядування. Їх самостійне політичне розвиток починалося з рівня, вже досягнутого Великобританією, але без того спадщини минулого, яке уповільнювало подальші перетворення в метрополії. Як суспільство, так і урядові установи взяли тут більш демократичний характер. Саме в Австралії в 1856 р вперше було введено таємне голосування, яке під назвою «австралійська балотування» було потім прийнято в усьому світі. Після закінчення «золотої лихоманки» економіка Австралії прийняла новий напрямок, почав активно розвиватися експорт. Головним товаром, з яким Австралія вийшла на світові ринки, залишалася овеча шерсть, з виробництва якої країна посіла перше місце в світі. У 1880 р в Лондон прибув перший пароплав-рефрижератор з морозивом м’ясом з Австралії. Вдалий експеримент відкрив невідомі раніше можливості для вивезення м’яса, масла, сиру та інших подібних продуктів, що стало стимулом для швидкого розвитку м’ясо-молочного господарства країни.

Міграція в Австралії в XIX столітті

Протягом декількох десятиліть в Австралію посилалися або самі емігрували ірландські революціонери, чартисти, профспілкові активісти та інші небезпечні для британського суспільства елементи. В австралійських колоніях виник потужний робітничий рух, яке користувалося навіть великим впливом, ніж європейське.

Вже до 1870 року більшість австралійських робочих домоглося 8-годинного робочого дня та інших прав, випередивши в цьому відношенні весь інший світ. Прагнучи зберегти високий рівень заробітної плати, робочі організації вели непримиренну боротьбу проти «кольорової імміграції» – китайців, японців і остров’ян Тихого океану. Ця проблема стала першою, яка вирішувалася в масштабах усього континенту. Вимоги робітників привели до фактичної заборони небажаної імміграції та до офіційного схвалення політики «білої Австралії» всіма колоніями. В інтересах широких мас землевласників в австралійських колоніях був організований кредит для покупки землі, надавався виключно дрібним фермерам, і приймалися інші заходи на захист їх прав. Австралійська влада встановили контроль майже над усіма залізницями, будували шосейні дороги, порти, окремі підприємства харчової промисловості. У всіх сферах організуюча діяльність держави протиставлялася приватній ініціативі.

Основи Австралійського союзу

Внаслідок постійної зовнішньої загрози в Австралії наростало прагнення до державної єдності. До об’єднання колоній підштовхували також потреби економічного розвитку і необхідність вирішувати загальні соціальні проблеми. Великою популярністю в Австралії користувався гасло «Один континент – одна нація». У 1889 р прем’єр-міністр Нового Південного Уельсу Г. Паркс запропонував створити «федеральний парламент і уряд, наділені всіма правами по типу домініону Канада». На цій основі було вироблено проект загальноавстралійського конституції, втілений в акті британського парламенту про створення Австралійського союзу, який вступив в силу з 1 січня 1901 До цього часу населення шести об’єднаних колоній перевищила 4,5 млн осіб. Першу австралійську конституцію доповнив закон 1901 року про обмеження азіатської імміграції. Були прийняті також закони про охорону аборигенів, які вважалися «не мають громадянських прав, але знаходяться під опікою держави». У 1904 р в Австралії прийшло до влади перше в світі лейбористський уряд. Прийнятий лейбористами закон про державний посередництва в трудових конфліктах поклав початок політиці співпраці між працею і капіталом.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Початок Реконкісти