Архітектура Стародавньої Греції

Розвиток архітектури Стародавньої Греції позначається трьома основними періодами: архаїчним, класичним і елліністичним.

Архаїчний період (VIII – VI століття)

    Стародавня Греція. Архаїчний період (VIII – VI століття) У ті часи міста будувалися за єдиним принципом: в центрі – укріплений пагорб (акрополь), вершину якого прикрашали святилище і храм, споруджений для бога-покровителя поліса; навколо пагорба розміщувалися житлові будинки, об’єднані в квартали для різних верств населення, де, наприклад, ремісники однієї професії проживали компактно, окремими слободами. Ці поселення називалися нижнім містом, центром якого була агора – площа для зборів, де городяни спільно вирішували свої господарські та політичні питання. Навколо агори розміщувалися будівлі громадського призначення: булевтерии (рада громади), пританов (для урочистих прийомів), лесхи (розважальні клуби), театри, стадіони, фонтани, місця для прогулянок. А палестрам (гімнастичним школам) і гімназій отводіліь цілі архітектурні комплекси. Але все ж храм на вершині міського пагорба був головним і найкрасивішим спорудою поліса. Про це свідчать розкопки храму Аполлона Терепіоса (Гермоне), храму Гери (Олімпія), храму Афіни (о. Егіда), «базиліки» і храму Деметри (Пестум) і ін. Усередині храмів – безліч скульптур і фресок, розфарбованих переважно в сині і червоні кольори. Головні, несучі частини храмів (архітрави, колони) взагалі не фарбувалися. Велике значення надавалося пейзажному оточенню храму і святилища. Зигзагоподібна освітлена дорога, яка веде до них знизу, обрамлялася статуями і скарбницями, а сам храм виникав перед поглядом йдуть людей несподівано, на останньому повороті. Це створювало враження величі і сили.

Класичний період (V століття до н.е.)

   Храм богині Афіни – Парфенон Найбільш відомим пам’ятником класичного періоду архітектури є храмовий комплекс – Акрополь а Афінах, побудований в V – IV століттях, але зруйнований в результаті перської війни. У відновленні Акрополя в другій половині V століття були задіяні великі архітектори Иктин, Каллікарт, Мнесіклет. Весь храмовий ансамбль був відбудований з блискучого білого мармуру. Храм богині Афіни – Парфенон – головний в комплексі і найбільш величний. Він вважається найвищим досягненням зодчества всіх часів. Висота його колон дорівнює висоті колон храму верховного бога Зевса, що в Олімпії. Але ваговитість храму Зевса змінилася витонченістю, стрункістю пропорцій. У Парфеноні зберігалась і афінська скарбниця. На вході в Акрополь був будинок Пропилей, де знаходилися картинна галерея і багата бібліотека. Ця будівля служило воротами в Акрополь. Відновлений комплекс Акрополя повинен був вражати строгими, спокійними формами, гармонійними пропорціями, блискучим білим мармуром колон, яскравими фарбами, якими офарблювалися окремі частини будівель, і вселяти думку про силу, велич, могутність держави і загальноеллінського єдності. Крім храмів, відповідно до ландшафтом, будувалися і будівлі світського призначення: торговельні та видовищні комплекси. Стадіони мали в природних низинах, театри – на схилах пагорбів, щоб глядацькі місця поступово опускалися до сценічного майданчика – орхестре.

Еллінізму (IV – I століття)

    Еллінізму Відкриттям елліністичного періоду зодчества були храми, оточені подвійною колонадою. Такий був храм Дідімайон (Мілет). Мілет, до речі, до цих пір вважається кращим зразком містобудування. Згаданий храм оточує подвійна колонада (210 колон). Прославленим практиком і теоретиком архітектури цього періоду був Гермоген, творець нової архітектурної формули – псевдодиптер, а простіше кажучи, подвійний колонади з наполовину прихованим в стінах внутрішнім рядом колон. Ця ідея втілилася в будівництві храму Артеміди Левкофріени (Магнесія). Після греків псевдодиптер широко використовувався в архітектурі римлян. Ще одним надбанням елліністичного періоду було зведення круглих будівель. Судити про це типі зодчества ми можемо по деяким збереженим пам’ятників: Арсіноейон (о. Самофракия), кілька будівель в Еритреї, Олімпії. Але самим грандіозним історія визнала стометровий морської маяк (о. Форос) неподалік від Олександрії. Його називали одним із семи “чудес світу”, але до наших часів він не зберігся, як і інші «чудеса», крім єгипетських пірамід.

...
ПОДІЛИТИСЯ: