Англійська республіка

Англійська республіка – державне утворення в історії Англії, що існувала в 1649-1660 роках. Цей період також іменується як «Англійське міжцарів’я».

Початок республіканського ладу поклало закінчення другої громадянської війни, а саме – страта Карла I. Закінчення цього періоду настав з реставрацією Стюартів.

Олівер Кромвель розганяє Довгий парламент. Гравюра XIX в.

«Індепендентська (незалежна) республіка»

Завоювання Ірландії Англією

Завершення громадянських війн в Англії дозволило новому уряду вжити завоювання Ірландії, яке здійснювалося під гаслом покарання ірландців за винищення англійських поселенців в 1641 Командування каральною експедицією було доручено Кромвелю.

Війна 1649-1652 рр. по своїй нелюдяності перевершила все, що бачила Ірландія за всю свою історію. У ній загинуло майже півмільйона ірландців і понад сто тисяч англійців. Уповноважений парламенту доповідав: «Худоба в цій країні майже весь знищений, більше чотирьох п’ятих найкращих і родючих земель Ірландії спустошені і нежилі».

Завоювання Шотландії Англією

Шотландці після страти Карла I проголосили своїм королем його сина Карла II. Англія відповіла війною (1650-1652 рр.), В ході якої армія Кромвеля вщент розгромила шотландські війська. Вперше в своїй історії Шотландія зазнала настільки нищівної поразки.

Люди п’ятої монархії

Після перемоги індепендентів в Англії активізувалася діяльність всіляких релігійних сект, завдяки чому вона заслужила славу «країни ста релігій». Особливою популярністю користувалася секта «Людей п’ятої монархії». Її прихильники проповідували, що після чотирьох царств, про які йшлося в Святому Письмі, виникне п’яте – «тисячолітнє царство Христа на землі», в якому все перейде в загальне користування і встановиться повна рівність людей. Сектанти зверталися насамперед до бідних верств населення, вселяючи в нього надії на швидке настання щасливих часів.

Протекторат Кромвеля

Завершивши підкорення Ірландії і Шотландії, командування армії направило до парламенту петицію з вимогою, щоб державні чиновники були замінені «добромисними людьми, що мають страх божий і тими, хто ненавидить користолюбство».

Конфлікт між парламентом, діяльність якого все менше відповідала інтересам широких мас населення, і переможною армією завершився в квітні 1653 р розгоном Довгого парламенту.

Цей переворот був здійснений Кромвелем при безпосередній участі і з опорою на радикальних сектантів, які після цього остаточно увірували в швидке настання царства Божого на землі. У зверненні до кандидатів на обрання до нового парламенту Кромвель писав, що в нього запрошуються «особи, що бояться Бога і відомі своєю вірністю і чесністю». «Парламент святих» проголосив свій намір «стати знаряддям, скидали всякий гніт і видаляє перешкоди до того, щоб всі нужденні та обтяжені були благословенні». З перших днів він зайнявся рішенням принципових питань суспільного і державного устрою з метою гідної підготовки до пришестя «царства Христова».

Бурхлива активність «святих» викликала побоювання керівництва армії, під тиском якого парламент прийняв рішення про саморозпуск і передачі всієї повноти влади Кромвелю.

У грудні 1653 р Кромвель був проголошений «лордом-протектором вільної держави Англії, Шотландії та Ірландії». Фактично це означало встановлення військової диктатури, але вона вступала в непримиренне протиріччя з політичними традиціями країни, предусматривавшими представницьку форму правління і верховенство законів. Це протиріччя зумовило недовговічність протекторату Кромвеля. На думку У. Черчілля, «основна маса населення сприймала правління Кромвеля як нескінченну, дріб’язкову тиранію. Протекторат вселяв до себе таку ненависть, яку не викликало жодне інше уряд до або після нього ».

Посилання на основну публікацію