Афінська морська держава

Безумовно значними були успіхи Афін у зміцненні створеного ними Делоського (Першого афінського морського) союзу. Подальше розростання цього об’єднання полісів, перетворення верховенства Афін в ньому у все більш повне і безконтрольне панування поступово призвели до перетворення союзу в структуру абсолютно нового типу – Афінську морську державу, або Афінську архе. Умовно вважається, що це сталося в 454 р. До н.е. е., коли союзна скарбниця після поразки афінського флоту від персів була під приводом перської небезпеки перенесена з острова Делос в Афіни. Відтепер афіняни стали самовладно розпоряджатися величезними грошовими сумами, що надходили від союзників, найчастіше лише у власних інтересах.

Офіційною метою об’єднання полісів була боротьба з Персією, однак і після закінчення греко-перських воєн Афінська архе не припинила існування. Тепер на неї було покладено завдання забезпечити протистояння Пелопоннеської союзом і в кінцевому рахунку затвердити гегемонію Афін у Греції. У період найвищого розширення Афінської архе в неї входило до 300 полісів, розташованих на східному і північному узбережжях Егейського моря, на його численних островах і в зоні чорноморських проток. У 437 р. До н.е. е. в результаті експедиції афінського флоту в Чорне море, якою командував Перікл, до складу держави увійшли також багато поліси понтійського регіону (Сшгопа, Ольвія, Німфей та ін.). Настільки колосального військово-політичного об’єднання полісів Еллада ще ніколи не знала.

Входили в Афінську архе поліси формально вважалися незалежними союзниками Афін, але фактично вони були повністю позбавлені політичної самостійності. Зокрема, їм був заборонений вихід з союзу: намагалися здобути незалежність жорстоко каралися із застосуванням військової сили. Коли в 440 р. До н.е. е. проти афінського панування повстало населення Самоса, до острова тут же попрямував потужний афінський флот на чолі з Періклом. Після майже річної облоги Самоський поліс був насильно повернений в число союзників.

Переважна більшість членів Афінської архе щорічно вносило в союзну казну форос. Для зручності стягнення фороса вся територія союзу була розбита на п’ять округів: область Іонія, прибережна смуга розташованої на південь від неї Карії, острови і північне (фракийское) узбережжі Егейського моря, зона чорноморських проток. Ставки фороса фіксувалися афінським народними зборами; протягом Пентеконтаетіі вони залишалися відносно стабільними. Афіни, природно, звільнили себе від всяких виплат, вважаючи своїм обов’язком забезпечувати військовий захист союзників. У привілейованому становищі перебувало ще кілька найбільш сильних союзних полісів (Хіос, Лесбос, Самос): замість виплати фороса вони надавали в розпорядження афінського командування ескадри військових кораблів. Втім, після придушення на Самосі повстання в 440-439 II. до н. е. острівної поліс був позбавлений цього привілею.

Поліси- члени Афінської архе не мали права вести самостійну, незалежну від Афін зовнішню політику. Близько 446 р до н. е. їм заборонили карбувати власну монету, наказавши користуватися тільки афінської. Судові справи між громадянами союзних полісів повинні були розглядатися афінської геліеей. З часом на землях союзних полісів стали з’являтися клерухии – військово-землеробські поселення афінських громадян. Це, з одного боку, дозволяло забезпечувати земельними наділами найбідніших афінян, пом’якшуючи соціально-політичну ситуацію в Аттиці, а з іншого – допомагало утримувати союзників у покорі. В деякі союзні поліси прямували також афінські гарнізони та посадові особи. У багатьох полісах були силою ліквідовані тиранічні (аристократичні) режими та введено демократичне правління.
«Левова тераса» в святилище Аполлона на о. Делос (VII ст. До н. Е.). Фотографія

Ідея створення великої централізованої союзу полісів була прогресивною, представляючи собою крок до досягнення общегреческого єдності, причому не тільки політичного, а й економічного. Величезні фінансові кошти, що зібралися в Афінах завдяки сплаті союзниками фороса, не тільки дозволили перетворити столицю Афінської морської держави в найбагатший і процвітаюче місто Греції, прикрасити його чудовими будівлями, але і сприяли стабільному функціонуванню афінської демократії. Потужний союзний флот позбавив Егеїду від піратів, що сприяло розвитку морської торгівлі. Однак відверто експлуататорські методи панування Афін викликали законне невдоволення союзних полісів, породжували їх сепаратистські устремління, що стало причиною внутрішньої слабкості об’єднання. У цьому відношенні, як не парадоксально, неоднорідний, але добровільний Пелопоннеської союз виявився міцнішим.

Історіографія

Історія Греції в епоху Пентеконтаетіі неодноразово ставала предметом інтересу вчених. Особливу увагу дослідників привертав феномен Афінської архе: аналізувалися основні принципи її функціонування, відносини між Афінами і союзними їй полісами, зовнішня політика цього військово-політичного об’єднання, зокрема суперництво Афінської морської держави з Пелопоннеської союзом. Цій проблематиці присвячені роботи Р. МейIIса (R. Meiggs), Е.Бадіана (E. Badian), С. Хорнблоуера (S. Hornblower), А. Е. Паршикова, М.А. Кондратюк і особливо – В. М. Строгецкого. Але найбільш фундаментальним, досі не втратив свого значення працею залишається багатотомне видання «Афінські податкові списки», що виходило в 40-50-х роках ХХ ст. [Автори – Б. Мерітт, Г. Уейд-Гері, М. Макгрегор (B. Meritt, H. Wade-Gery, M. McGregor)]. У ньому на матеріалі такого важливого джерела, як «відомості» сплати щорічного фороса, розглядаються різні питання історії Афінської архе.

Головним предметом дискусій залишається характеристика Афінської морської держави і оцінка афінських методів управління нею. Одні вчені вважають ці методи відверто експлуататорськими, що ставало причиною слабкості об’єднання і сепаратистських устремлінь його членів. Інші вчені переконані, що афінський контроль над союзними полісами був досить м’яким, що Афіни натомість фороса забезпечували сплачували внесок союзникам військово-політичну захищеність і стабільний демократичний державний устрій.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Коханки Пушкіна