Золотий вік польської шляхти

Нові козацькі повстання. Золотий вік польської шляхти
Вільнолюбні запорожці не бажали миритися з існуванням фортеці Кодак, яка перешкоджала їх поверненню додому, і почали готувати відповідну акцію. Влітку 1635 більша частина польських військ перебувала в Прибалтиці у зв’язку з починалася шведської війною. Там же були й реєстрові козаки на чолі з Костянтином Вовком. Владислав IV розраховував використовувати козацькі чайки для війни зі шведами на море (т. К. В поляків не було свого флоту). Запорожці повернулися з великого морського походу, під час якого разом з донськими козаками обложили Керч і Азов. Їхній ватажок Іван Сулима скликав загальну раду, яка обрала його гетьманом і постановила готувати повстання. Всього зібралося більше 3000 козаків. У ніч з 11 на 12 серпня козаки несподівано напали на Кодак, вбили варту і увірвалися у фортецю. Гарнізон був знищений, дерев’яні споруди спалені, а вали зруйновані.
Козаки розраховували, що польський уряд, потребуючи їхньої допомоги на війні, залишить цей інцидент безкарним. Однак сейм вирішив укласти мир зі Швецією і наказав православному магнату Адаму Киселю, який заміщав пост польського головнокомандуючого, очолити каральний похід. Запорожців Сулими обложили в таборі і через деякий час реєстрові козаки видали гетьмана і його найближчих помічників. У Варшаві їм відрубали голови, а їхні тіла четвертували.
Події ці показали серйозні розбіжності, які були між помірною, що розраховувала на угоду з польськими властями, і радикальної частинами козацтва.
На тлі відновлення польськими властями Кодака, запорожці і незадоволені реєстрові козаки почали готуватися до нового повстання. Навесні 1637 Павло Бут (Павлюк, учасник повстання Сулими, помилуваний властями) організував похід на Крим, який дав можливість забезпечити зброєю «випісчіков». Наприкінці травня Павло Бут привів з Січ 23000 запорожців, захопивши в Черкасах артилерію реєстрових козаків. На початку липня на козацькій раді Бута обрали гетьманом.
Відкинувши запропоновані поляками умови, Павло Бут розсилав по Україні свої універсали та грамоти. Його загони громили панські маєтки. Бій з поляками стався під Кумейками 6 грудня 1637 Полякам вдалося зробити пролом в таборі, Бут відступив. Потоцький почав переговори, причому А. Кисіль дав письмове запевнення зберегти життя всім, хто складе зброю. Павло Бут і його чотирьох соратника вийшли з табору для переговорів, але були схоплені поляками, закуті і відправлені до Варшави. На козацькій раді А. Кисіль відібрав у козаків прапор, гетьманську булаву і бунчук, призначивши реєстровим нових старшин. Потоцький пройшов каральним походом по Україні, саджаючи повсталих на кіл.
Багато козаків сховалися на Запоріжжя, де обрали собі новим гетьманом Якова Остряницю. Навесні він вийшов з Січі, поширивши повстання на Лівобережжі. Першу битву він виграв, але під Лубнами зазнав невдачі і почав відступати до Дніпра. Командування перейшло до Дмитра Гуні, який зміцнився в таборі і витримав шеститижневу облогу поляків. Загін Якова Остряниці пішов у Слобідську Україну, де козаки отримали дозвіл від царя вступити до нього на службу і оселитися на вільних землях. Ними був побудований місто Чугуїв, де козаки і несли свою службу. Правда через кілька років у козаків виник конфлікт з російськими воєводами, вони вбили Остряницю і повернулися в Україну.
Загін Гуні після довгої облоги був змушений піти на прийняття важкої «Ординації Війська Запорозького», підписаної 28 липня 1638 Єдине, чого домоглися козаки – це повної амністії повсталим. За умовами Ординації реєстр був скорочений до 6000. Козаки віддали артилерію, хоругви та булаву. Замість гетьмана главою реєстрових тепер мав бути комісар, якого призначали польська влада, а місця полковників отримували польські офіцери. Козакам дозволялося жити тільки в межах Черкаського, Корсунського і Чигиринського староств. Поновлений Кодак перекривав шлях в Запоріжжі, куди козаки не могли їздити без спеціальних паспортів від начальства. В Україні розквартирували польські війська, які повинні були стежити за «благополуччям» в краї.
Ординація стала важким ударом для козацтва, на 10 років припинивши всі їхні виступи. У Речі Посполитої цей період отримав назву «золотого століття польської шляхти».

Посилання на основну публікацію