Соціально-економічний і політичний, територіальний і етнічний устрій.
Київська Русь – ранньофеодальна монархія з елементами демократії (віче, князівські з’їзди). Це – поліетнічна держава імперського типу. Для раннього середньовіччя -велике, розвинене, авторитетну державу.
Економічний розвиток. Київська Русь мала добре розвинене для того часу господарство, продуктивні сили і досить високий рівень економічного розвитку.
У землеробстві – вирощували зернові культури, бобові, городні і технічні культури. При цьому використовували примітивні знаряддя праці – рало, плуг, соху …
Повсюдно займалися тваринництвом: розводили дрібну і велику рогату худобу, коней, свиней, птицю.
Найважливішими галузями ремесла серед майже 60 спеціальностей були: чорна металургія, гончарство, ткацтво, ювелірне виробництво.
Особливо розвиненими були внутрішня і зовнішня тоговля. Експортували зерно, худоба, сіль, хутро, ремісничі вироби. імпортували – вино, тканини, прикраси, прянощі. У Х столітті чеканили монети – златники і срібники, а в ХІ столітті основною грошовою одиницею Київської Русі стала гривня – злиток срібла різної ваги (до 200 грамів).
Соціальна структура Київської Русі відповідала рівню економічного і політичного розвитку ранньофеодального суспільства.
У соціальній структурі давньоруського суспільства XI ст. можна виділити наступні основні групи населення:
• Князі (представники правлячих і племінних династій), бояри (місцеві родовиті землевласники і князівські дружинники).
• Селянство (смерди), які спочатку були вільними і економічно самостійними, але поступово потрапляли в економічну залежність від князів і бояр: платили їм данину, виконували примусові роботи.
• Холопи і челядь (раби) – використовувалися в домашньому господарстві.
• Міщани – численне міське населення (у містах проживало до 15% всього населення). Найбільшими містами були Київ (до 50 тис. Осіб) і Новгород (до 30 тис. Осіб).
• Духовенство – формується з прийняттям християнства.
Политческих устрій Київської Русі. Київський князь
зосереджував у своїх руках всю адміністративну, військову, судову владу і управляв державою за допомогою найближчого оточення – особистої дружини, удільних князів (управляли підлеглими їм князівствами), намісників (управляли невеликими містами) .Вече існувало як орган місцевого самоврядування.
Територіально Київська Русь не була єдиною і монолітною. Вона складалася приблизно з 15 удільних князівств, які відзначалися значною самостійністю у внутрішньому житті.
Етнічне пристрій Київської Русі
Радянські історики пропагували теорію, згідно якої в Київській Русі сформувалася єдина давньоруська народність (загальні літературна мова, культура, психічний склад), з якої після розпаду Київської держави, з часом, утворилося три народи український, російська та білоруська. Ця теорія була створена на догоду радянській ідеології і не має під собою належних підстав.
Єдиної давньоруської народності не було, вона не могла скластися ні до утворення Київської Русі, ні в період її існування:
1. До об’єднання в одну державу східнослов’янські племена існували самостійно, перебували в різних природних умовах і відчували вплив з боку різних етносів.
2. У період утворення та існування Київської Русі, в умовах панування натурального господарства були відсутні необхідні тісні контакти між населенням великій території, на якій мешкали східно-слов’янські племена.
Згідно з концепцією М.Грушевського Київська держава і культура були створені лише однієї народністю – праукраїнцями. Вони ж стали не тільки ініціаторами та творцями держави, а й панівним етносом в цій державі.