Вступ радянських військ у Західну Білорусь та Західну Україну

Незважаючи на численні спроби німецької сторони змусити СРСР вступити у війну, радянський уряд всіляко демонструвала стриманість. Тільки 17 вересня 1939 р. війська Червоної Армії перейшли кордон польської держави і почали похід у Західну Білорусь та Західну Україну.

Похід військ Червоної Армії тривав 12 днів. Були створені два фронти: Західний (командувач — М. П. Ковальов) і Український (командуючий — С. К. Тимошенко). Всього було задіяно понад 466 тис. бійців і командирів Червоної Армії.

17 вересня 1939 р. були звільнені Барановичі, 18 вересня — Новогрудок, Ліда і Слонім, 19 вересня — Вільно і Пружани, 20 вересня—Гродно, 21 вересня — Пінськ, 22 вересня — Білосток та Брест. В ході боїв у Західній Білорусії та Західній Україні втрати Червоної Армії склали 1475 осіб. Населення Західної Білорусі активно допомагала воїнам Червоної Армії, зустрічали їх з радістю як визволителів.

28 вересня 1939 р. СРСР підписав з Німеччиною Договір про дружбу і кордон, згідно з яким між країнами встановлювалася демаркаційна лінія по річках Нарев-Західний Буг і сян і закріплювалися зміни в попередніх домовленостях про розподіл сфер впливу. Лінія кордону між радянськими і німецькими військами в основному збігалася з «лінією Керзона», яка в свій час була визнана Великобританією і Францією.

Після приходу радянських військ у західних областях розгорнулася підготовка до виборів у Народні збори Західної Білорусі. Вибори пройшли 22 жовтня 1939 р. 28 жовтня 1939 р. в Білостоці почало роботу Народні збори Західної Білорусі, яке відкрив найстаріший депутат С. Ф. Струг, селянин із села Моисеевичи Волковысского повіту.

У числі 926 депутатів Народних зборів Західної Білорусі були 621 білорус, 127 поляків, 72 єврея, 43 росіян, 53 українця і 10 представників інших національностей. Розглядалися питання про державну владу, входження Західної Білорусі до складу Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки, конфіскацію земель поміщиків, націоналізацію банків і великої промисловості.

Народне збори обрали Повноважну комісію з 66 осіб для передачі Верховній Раді СРСР і Верховній Раді УРСР його рішення про бажання населення Західної Білорусі увійти до складу Радянського Союзу та УРСР. 2 листопада 1939 р. позачергова V сесія Верховної Ради СРСР першого скликання, заслухавши заяву Повноважної комісії Народних зборів Західної Білорусі, вирішило задовольнити це прохання і включити західні області Білорусі до складу СРСР із возз’єднанням їх з Білоруською РСР.

В кінці 1939 — на початку 1940 р. у Західній Білорусі створювалися органи радянської влади, партійні та комсомольські організації. Розгорнулася націоналізація промислових підприємств і банків. Були націоналізовані не тільки великі і середні підприємства, але й більша частина дрібних. За короткий час була налагоджена безкоштовна система медичного обслуговування. Значні зміни відбулися в культурному житті.

До складу УРСР увійшла територія площею 100 тис. км2 з населенням 4,7 млн осіб. Переважна більшість населення складали білоруси. Площа УРСР збільшилася з 125,6 до 225,6 тис. км2, населення — з 5,6 до 10,3 млн осіб. У західних областях були відкриті 4 вищих навчальних заклади та 25 середніх спеціальних, у тому числі 8 педучилищ, 8 медучилищ, 7 технікумів. В 1 939/40 навчальному році працювали 5643 школи, причому в 4278 із них навчання велося білоруською мовою, а в інших 1365 діти навчалися російською, польською, єврейською та литовською мовами. На початку 1941 р. близько 170 тис. дорослих відвідували школи по ліквідації неписьменності. Білоруською мовою почали видаватися газети, відкрилися 5 драмтеатров і 100 кінотеатрів, 220 бібліотек з фондом 446 тис. книг.

Разом з тим не обійшлося без помилок і перекосів. Певні негативні наслідки принесла національно-духовній сфері радянська ідеологія. Політика войовничого атеїзму призвела до закриття сотень костелів, православних храмів, синагог і мечетей. Це суперечило рішенням Народних зборів і викликало невдоволення частини населення, особливо поляків. Місцями стали виникати осередки антирадянського опору, які жорстоко придушувалися органами безпеки. Його учасники, а також державні чиновники, службовці поліції і осадники виселялися у східні та північні райони Радянського Союзу.

Возз’єднання західних областей з БРСР в єдину державу було актом історичної справедливості, завершило багатовікову боротьбу білоруського народу за національну і соціальну незалежність.

...
ПОДІЛИТИСЯ: