Суцільна колективізація і ліквідація куркульства як класу в СРСР

Успішне здійснення першого п’ятирічного плану в галузі промислового будівництва вимагало прийняття негайних заходів щодо прискорення соціалістичної перебудови сільського господарства.

Політика обмеження куркульства, що проводилася Радянським державою в 20-і роки, показала селянам неможливість розвитку господарства по шляху перетворення їх в куркульські. З іншого боку, успіхи радгоспів і колгоспів, особливо відчутні після заходів партії та уряду за їх організаційного та матеріально-технічного укріплення, переконували широкі маси селян в перевагах соціалістичних форм господарювання. З осені 1929 року почався перелом у настрої селян: в головних хлібовиробляючих районах в колгоспи пішов середняк.

Особливість колективізації сільського господарства в СРСР полягала в тому, що створення соціалістичних форм сільськогосподарського виробництва і відповідної їм матеріально-технічної бази проходило одночасно.

Листопадовий (1929 г.) Пленум ЦК ВКП (б) підвів перші підсумки колективізації і зазначив, що перед колгоспним рухом стоїть завдання здійснення суцільної колективізації в окремих областях і районах. 5 січня 1930 ЦК ВКП (б) прийняв постанову «Про темп колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву», що визначило терміни колективізації по окремим районам з урахуванням їх важливості для сільськогосподарського виробництва і ступеня готовності до колективізації. В першу групу були включені найбільш підготовлені до колективізації райони, які мали найбільшу кількість техніки, радгоспів і колгоспів, великий досвід в боротьбі з куркульством. Це були Північний Кавказ, Середня і Нижня Волга – основні хлібовиробних райони країни. У цих районах колективізацію планувалося завершити до весни 1931 р До другої групи входили Україна, Центрально-Чорноземна область, Сибір, Урал, Казахстан, де колективізація мала завершитися до весни 1932 г. Для інших районів країни (нечорноземної центр, Закавказзя, Середня Азія ) конкретні терміни завершення колективізації були встановлені.

Постанова намітило перехід від політики обмеження і витіснення куркульства до політики ліквідації його як класу. ЦК ВКП (б) визнав за необхідне прискорити будівництво заводів сільськогосподарського машинобудування, збільшити кредити колгоспам і провести землевпорядкування за рахунок держави. У постанові ЦК підкреслювалося, що на даному етапі головною формою колгоспного руху є сільськогосподарська артіль, в якій об’єднуються лише основні засоби виробництва, і висловлювалося застереження проти якого б то не було декретування колгоспного руху зверху. Проти суцільної колективізації виступило куркульство. Кулаки здійснювали шкідницькі акти, вбивали активістів колгоспного руху. Контрреволюційна діяльність куркульства змусила Радянський уряд вжити рішучих заходів. 1 лютого 1930 ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про заходи щодо зміцнення соціалістичної перебудови сільського господарства в районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством». Цією постановою скасовувалися колишні законодавчі акти, які дозволяли оренду землі та застосування найманої праці в одноосібному господарстві. Місцеві органи Радянської влади отримували право проводити експропріацію куркулів і висилати їх за межі районів та областей, в яких вони проживали. Розкуркулювання мало здійснюватися силами бідняків і середняків. Конфісковане майно передавалося в неподільний фонд колгоспів. Перехід до політики ліквідації куркульства як класу став можливим головним чином тому, що вже в 1929 р колгоспи і радгоспи дали державі хліба більше, ніж давали куркульські господарства. У перші місяці 1930 йшов швидке зростання колгоспів.

Під час колективізації зміцнився союз робітничого класу і селянства. Робочий клас надав селянству величезну допомогу в соціалістичному перебудові села. Соціалістична промисловість дозволила почати створення матеріально-технічної бази соціалістичного сільського господарства. Робочий клас організував шефство підприємств над сільськими районами. 35 тис. Робітників, що мали досвід організаційно-партійної роботи, були спрямовані в село для проведення колективізації та зміцнення керівництва створюваними колгоспами. Прагнення швидше провести колективізацію призвело до того, що окремі працівники на місцях допускали перегини, порушували ленінський принцип добровільності при вступі в колгоспи, насаджували комуни, обобществляя дрібну худобу та свійську птицю. При виборах керівних органів колгоспів порушувалися демократичні принципи.

Помилками і перегинами в колгоспному будівництві скористалися кулаки. Вони підбурювали селян на виступ проти колгоспів. Такі перегини ставили під загрозу союз робітничого класу і селянства.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: