Стан армії СРСР перед Великою Вітчизняною війною

Ситуація швидко наростала в кінці 1930-х рр. загрози військового зіткнення пред’являла високі вимоги до організації та підготовці збройних сил радянської країни, а також викликала необхідність всебічного зміцнення обороноздатності СРСР.

В середині 30-х рр. стратегічні концепції та озброєння Червоної армії в цілому відповідали наявним у світі досягнень в цій області, проте необхідність зміцнення оборони вимагала серйозних додаткових заходів.

Характер військового будівництва в другій половині 30-х рр. визначався назрілої до цього часу необхідністю відмовитися від змішаної територіально-кадрової системи організації армії. При цій системі комплектування, введеної в результаті військової реформи 1924-1925 рр., Червоноармійці на короткострокових збори не могли в достатній мірі освоїти складну техніку. Тому територіально-військові частини значно втрачали в

боєздатності і не мали необхідної мобілізаційною готовністю.

У 1934 р збройні сили СРСР почали переводити на кадрову систему комплектування. В результаті на новій основі чисельний склад радянської армії в період 1936-1939 рр. збільшився майже вдвічі. Якщо в 1936 році він налічував 1 млн 100 тис. Осіб, то на 31 серпня 1939 року в строю було вже більше 2 млн чоловік.

Перехід до кадрової системі проводився поступово і був закріплений «Законом про загальний військовий обов’язок», прийнятим восени 1939 р Призовний вік був знижений з 21 року до 18 років. Збільшувалися також терміни дійсної служби: для молодших командирів сухопутних військ і ВПС – з двох до трьох років, для всього рядового складу ВПС, а також рядового і молодшого комскладу прикордонних військ – до чотирьох років, на кораблях і в частинах флоту – до п’яти років.

На початку 1940 року всі дивізії стали кадровими. Комплектування армії на новій основі зажадало збільшити облік військовозобов’язаних і перебудувати організацію їх призову на дійсну військову службу. У зв’язку з цим були реорганізовані місцеві органи військового управління – створені військові комісаріати в краях, областях, автономних республіках і містах. За період з 1939 червні 1941 року було сформовано 125 нових дивізій. До початку Великої Вітчизняної війни в Червоній армії налічувалося 5,3 млн осіб.

Відбуваються також певні зміни в організації керівництва збройними силами. 22 вересня 1935 р Штаб Робітничо-селянської Червоної армії (РСЧА) був перейменований в Генеральний штаб РСЧА, який в передвоєнний період по черзі очолювали А. Єгоров, Б. Шапошников, К. Мерецков, Г. Жуков. Генеральний штаб займався розробкою військово-стратегічних планів і бойовою підготовкою військ.

З метою підвищення престижу військової служби, авторитету Червоної армії в другій половині 30-х рр. були вдосконалена система урядових нагород, введені персональні військові звання, нові знаки відмінності.

Постановою ЦВК СРСР 16 квітня 1934 р заснована найвищий ступінь відзнаки – звання Героя Радянського Союзу. У вересні 1935 року були введені персональні військові звання для командного і начальницького складу РККА – для сухопутних військ і ВПС (лейтенант, ст. Лейтенант, капітан, майор, полковник і далі – комбриг, комдив, комкор, командарми II і I рангів), а також звання для ВМС, політичного, технічного та адміністративного складу. Цією ж постановою вводилося звання Маршала Радянського Союзу, що привласнюється видатним і особливо відзначилися особам вищого комскладу. Встановлювалися нові знаки відмінності і форма одягу. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1940 р засновувалися генеральські і адміральські звання.

У зв’язку із зростанням чисельності збройних сил особливу необхідність набувало поліпшення організації підготовки командного складу, комплектування військ начскладу. З цією метою створювалися самостійні центральні органи 1 липня 1934 року – Головне управління військово-навчальних закладів і 22 листопада 1934 року – Управління по начальницькому складу РККА. У 1939 р командні кадри готували 14 військових академій, 63 військових училища, 32 льотно-технічні школи, 14 військово-морських училища.

В ході навчання військ вивчався і застосовувався досвід Громадянської війни, локальних воєн 20-30-х рр. XX ст. У 30-і рр. радянська військова наука була джерелом прогресивних ідей. У 1932 р в Червоній армії вперше в світі були сформовані механізовані корпуси, а в 1934-1935 рр. бронетанкові і механізовані частини були виділені в спеціальний рід військ. Однак в 1939 р був зроблений неправильний висновок з досвіду застосування танків під час війни в Іспанії. В результаті було визнано недоцільним збереження великих бронетанкових з’єднань, механізовані корпуси були розформовані.

Радянська військова доктрина виходила з ймовірності виникнення нової світової війни, яка матиме затяжний характер. Але передбачалося, що вона буде вестися на території противника, носити характер війни на знищення і перемога буде досягнута малою кров’ю. Ці положення мали

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Реформи Івана Грозного