Розвиток творчої активності трудівників промисловості в СРСР

Трудова, творча активність працівників промисловості відігравала важливу роль в боротьбі за підвищення ефективності виробництва.

Соціалістичне змагання в 70-х роках було тісно пов’язане із завданнями науково-технічної революції, воно все більше концентрувалася навколо проблем ефективності і якості. Численні трудові починання були спрямовані насамперед на підвищення ефективності виробництва і поліпшення якості продукції, на зростання продуктивності праці.

У серпні 1971 р ЦК КПРС прийняв постанову, спрямовану на поліпшення організації соціалістичного змагання. В ухвалі йдеться, що головним завданням змагання повинна бути мобілізація трудящих на підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва, на поліпшення якості продукції.

Відповідаючи на заклик Комуністичної партії, трудящі виступили з новими трудовими починами. Всесоюзне визнання отримала нову ефективну форму госпрозрахунку – метод бригадного підряду. Поява його пов’язана з ім’ям бригадира будівельників Главмосстроя Н. А. Злобіна. Суть методу полягала в наступному.

Бригаді встановлювали завдання на будівельні роботи та відпускали необхідні механізми, матеріали, фонд заробітної плати. Шляхом кращої організації праці та економії матеріалів, суміщення професій будівельники виконували роботу достроково. Завдяки вмілому, господарському витрачання коштів бригада отримувала суттєву економію. Частина зекономленої суми йшла на заохочення будівельників. Метод бригадного підряду поклав кінець нераціонального використання робочого часу та матеріалів, привів до підвищення продуктивності праці і зменшення термінів будівництва. ЦК партії високо оцінив появу нового прогресивного методу, що підвищує якість роботи і продуктивність праці. Н. А. Злобін був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
Ще з 30-х років була відома така форма соціалістичного змагання, як зустрічне планування. Рух за прийняття зустрічних планів знову відродилося на початку 70-х років, але вже на новій, більш розвиненою науково-технічній основі. Ініціаторами прийняття зустрічних планів з’явилися колективи меланжевого і текстильного комбінатів м Іванова. Виявивши можливі резерви зростання виробництва, вони склали на дев’яту п’ятирічку вищий план у порівнянні з державним. ЦК КПРС схвалив ініціативу іванівських текстильників. Цінність зустрічних планів полягала в тому, що вони поєднували в собі державні завдання з соціалістичними зобов’язаннями. Це надавало змагання більшу дієвість і результативність.
Широке поширення набув рух наставництва. Воно охопило заводи і фабрики, шахти і рудники, будівництва.
Зростання економіки країни і ускладнення взаємозв’язку між її окремими ланками привели до розширення рамок соціалістичного змагання. Набуло поширення змагання суміжників – підприємств, що постачають сировину і матеріали, з підприємствами, що випускають готову продукцію. Змагання суміжників було направлено на забезпечення найкращих умов для роботи колективів, пов’язаних між собою взаємними поставками.
Набули великого значення методи морального заохочення передовиків виробництва. ЦК КПРС, Рада Міністрів СРСР і ЦК ВЛКСМ заснували перехідні Червоні прапори для нагородження переможців змагання. Були введені значок «Переможець соціалістичного змагання» за успішне виконання соціалістичних зобов’язання відповідної року п’ятирічки і значок ударника п’ятирічки. У 1973 р заснований орден Трудової Слави трьох ступенів для нагородження робітників, бездоганно виконують свій трудовий обов’язок.
У 1975 р вперше в історії Радянської держави відбулося присудження Державних премій СРСР за видатні досягнення у праці передовикам соціалістичного змагання. Моральне заохочення перетворилося в найважливіший стимул для подальшого розвитку змагання. У перші роки десятої п’ятирічки зародився рух «П’ятирічці якості – робочу гарантію». Його ініціаторами стали робочі Московського електромеханічного заводу ім. Володимира Ілліча Н. В: Мітелки н, І. Г. Амосов, Н. П. Кузнєцов.
З цінних почином виступили інженерно-технічні працівники Московського автозаводу ім. І. А. Лихачова. Вони розпочали змагання під гаслом «Робочої ініціативи – інженерну підтримку». Фахівці ЗІЛа взяли на себе зобов’язання підкріплювати ініціативу робочих інженерними розрахунками.

Велику роль в підвищенні ефективності виробництва і зростання продуктивності праці грали громадські творчі об’єднання. На заводах і фабриках, на шахтах і будівництвах виникли тисячі рад новаторів, громадських конструкторських бюро, первинних організацій ВОИР і науково-технічних товариств. Була впорядкована структура творчих об’єднань, покращився планування раціоналізаторської роботи. Ще більш масовий характер взяло участь робітників в технічній творчості.
ускладнилися

Посилання на основну публікацію