Проблеми створення системи колективної безпеки в 30-ті роки 20 століття

У 1930-е рр. політичну активність на міжнародній арені розвернуло і радянське керівництво. Так, з ініціативи СРСР у травні 1935 р. були підписані радянсько-французький і радянсько-чехословацький пакти про взаємодопомогу проти агресії.

Це могло б стати серйозним кроком у напрямку стримування агресивної політики гітлерівської Німеччини та її союзників і послужити основою створення системи колективної безпеки в Європі.

Радянський Союз рішуче засуджував агресивні дії Німеччини і пропонував провести міжнародну конференцію для організації системи колективної безпеки і захисту незалежності країн, яким загрожувала агресія. Проте правлячі кола західних держав не висловили необхідної зацікавленості в її створенні.

У 1939 р. СРСР продовжував активні кроки, щоб спонукати уряди Великобританії та Франції до створення системи колективної безпеки в Європі. Радянський уряд виступив з конкретною пропозицією про укладення між СРСР, Великобританією і Францією договору про взаємну допомогу у разі агресії проти будь-якої з країн — учасниць угоди. Влітку 1939 р. у Москві відбувалися тристоронні переговори про створення системи колективної безпеки. Була досягнута домовленість про підписання політичного і військового угод.

Але англійська й французька військові місії прибули до Москви зі значним запізненням і не були наділені повноваженнями приймати рішення. Для радянського керівництва стало очевидним, що керівництво західних держав не бажає швидкого досягнення позитивних результатів. Переговори зайшли в глухий кут.

Тим часом між Великобританією, Францією і Німеччиною відбувалися переговори, спрямовані на те, щоб підштовхнути нацистську Німеччину до збройного конфлікту з СРСР.

У такій складній ситуації СРСР змушений був йти на переговори з гітлерівською Німеччиною. Необхідно відзначити, що ініціатива укладення німецько-радянського пакту належала німецькій стороні. Так, 20 серпня 1939 р. А. Гітлер надіслав телеграму В. В. Сталіну, в якій пропонував укласти договір про ненапад: «… Я ще раз пропоную Вам прийняти мого міністра закордонних справ у вівторок, 22 серпня, найпізніше — у середу, 23 серпня. Імперський міністр закордонних справ буде наділений всіма необхідними повноваженнями для складення і підписання пакту про ненапад».

Згоду було отримано. 23 серпня 1939 р. міністр закордонних справ Л. Ріббентроп прилетів до Москви. Після переговорів ввечері 23 серпня 1939 р. було підписано німецько-радянський договір про ненапад Пакт Ріббентропа — Молотова”) терміном на 10 років. Одночасно був підписаний «секретний додатковий протокол» про розподіл сфер впливу в країнах Європи.

Як видно, в серпні 1939 р. положення в Європі досягла найвищої напруги. Гітлерівська Німеччина не приховувала свого наміру розпочати воєнних дій проти Польщі. Після підписання німецько-радянського договору СРСР не міг докорінно вплинути на агресивні дії берлінських властей. Відомо, що В. В. Сталін був поінформований німецьким керівництвом, що 1 вересня 1939 року Німеччина нападе на Польщу, незважаючи на підписання договору про ненапад.

...
ПОДІЛИТИСЯ: