Причини феодальної роздробленості на Русі

XII-XIII ст. в давньоруської історії стали періодом феодальної роздробленості. Це явище було закономірним підсумком розвитку феодальних відносин

Етапи роздробленості

Першим етапом феодальної роздробленості стало “Заповіт” Ярослава Мудрого (1054 г.), що розділив Русь між трьома синами:

  • Ізяслав (Київ);
  • Святослав (Чернігів);
  • Всеволод (Переяславль).

У 70-і рр. між спадкоємцями (в тому числі онуками Ярослава) спалахнула боротьба. Для вирішення конфліктів у 1097 р в Любечі відбувся знаменитий з’їзд шести князів, на якому була досягнута домовленість про розподіл Русі. Договір був практично відразу ж порушений.

За правління Володимира Мономаха (1113-1125 рр.) І його сина Мстислава Володимировича (1125-1132 рр.) Єдність країни було тимчасово відновлено. Але після смерті останнього спалахнула чергова міжусобиця, яка привела до остаточного розпаду Русі на незалежні князівства.

Особливості політичного устрою Древньої Русі

Коротко про причини феодальної роздробленості на Русі говорить “Заповіт” Ярослава Мудрого, що заклала основи “лествичного” порядку княжого спадщини.

Які причини і особливості роздробленості Русі? Княжий рід швидко збільшувався, що призводило до конфліктів між його представниками. З’являлися князья- “ізгої”, які взагалі не отримували доль.

Соціально-політичними причинами роздробленості стали:

  • недосконалість “лествичного” порядку спадкування;
  • боротьба за великокнязівську владу;
  • посилення влади в окремих князівствах.

На відміну від Європи вся верхівка руської знаті належала до єдиного князівського роду Рюриковичів. Тому ворожнеча загострювалася особистими мотивами.

Половецька загроза

Південні території Стародавньої Русі з XI століття зазнавали постійних набігів кочівників – половців. З одного боку, ця загроза сприяла об’єднанню князів проти загальної небезпеки.

Але найчастіше особиста ворожнеча виходила на перший план. Князі охоче використовували наймані половецькі війська в міжусобних війнах.

З початку XII століття половецькі найманці стали головною зовнішньою причиною роздробленості.

Економіка Стародавньої Русі

Економічними причинами феодальної роздробленості стали:

  • поява великих вотчинних господарств, в тому числі церковних і монастирських володінь;
  • централізація робочої сили;
  • розвиток ремісничого виробництва і торгівлі в окремих князівствах.

У ранньофеодальний період у князів і знаті було три основних джерела доходів:

  • дань;
  • полюддя;
  • годування.

Розвиток феодалізму призводило до осідання князів, бояр і дружинників на власних земельних володіннях. Ця верхівка суспільства була зацікавлена ​​в посиленні власних князівств і їх відокремленні від Києва.

Великокнязівська влада після смерті Мстислава Володимировича, по суті, вже не представляла собою головну мету для багатьох удільних князів.
Економічними центрами стають:

  • Галицько-Волинська Русь;
  • Володимиро-Суздальської Русі;
  • Русь Новгородська.

Ослаблення Києва

Наслідком розвитку окремих князівств стала втрата колишнього економічного значення Києва. Значною мірою це було пов’язано з переміщенням торговельних шляхів:

  • активізація італійської морської торгівлі;
  • торговельні зв’язки Новгорода з південнонімецьким містами;
  • орієнтація Галицько-Волинської Русі на Польщу й Угорщину;
  • забуття “шляху з варяг у греки”.

Що ми дізналися?

Феодальна роздробленість на Русі виникла в результаті злиття різних причин. Для учнів 6 класу важливо запам’ятати, що в основі роздробленості лежали: економічне зростання князівств і розвиток феодальних відносин.

ПОДІЛИТИСЯ: