Політика геноциду і каральні операції на окупованих територіях

Політика геноциду і каральні операції на окупованих територіях На захопленій агресорами території СРСР до війни проживало близько 80 млн чоловік. У воєнні роки 25 млн осіб евакуювалися на схід. У Білорусі під окупацією виявилося близько 8 млн жителів, а також близько 900 тис. Радянських військовополонених. Три роки вони змушені були терпіти масовий терор, розстріли, руйнування міст і сіл, знущання, насильство і злидні.

Першим кроком окупантів на захопленій території стало введення обмежень громадянських свобод місцевого населення. Було оголошено надзвичайний стан. Все населення підлягало обов’язковому обліку. Заборонялася діяльність усіх організацій, проведення мітингів і зібрань. Вводився пропускний режим, діяла комендантська година. З перших днів окупації німецькі агресори здійснювали масові вбивства комуністів, комсомольців, активістів радянської влади, представників інтелігенції, всіх, хто представляв «небезпека» і негативно ставився до виконання наказів німецької влади. З особливою жорстокістю знищувалася «расово шкідлива» частина населення: євреї, цигани, фізично і психічно хворі.

Масове знищення людей здійснювали особливі оперативні групи (айнзацгрупи), які поділялися на спеціальні і оперативні команди. Перед ними ставилися завдання «упокорення» захоплених територій, виявлення і знищення політично небезпечних осіб.

На окупованій території СРСР діяли чотири айнзацгрупи: «А», «В», «С» і «D». На території тилового району армій «Північ» діяла група «А», на території Білорусі – група «В», групи «С» і «D» – в тиловому районі армій «Південь». У кожній групі налічувалося до 1200 чоловік. З них 350 членів СС, 100 членів гестапо, 80 – місцевої поліції, 130 – поліції порядку, 40- 50 співробітників кримінальної поліції, 30-50 співробітників СД, 150 шоферів.

Загарбники створили систему в’язниць і концентраційних таборів, де без суду і визначення терміну ув’язнення перебували сотні тисяч людей.

Концентраційні табори – місця масового ув’язнення і фізичного знищення політичних супротивників. Створювалися в Німеччині після приходу до влади в 1933 р нацистів і на окупованих територіях. Найбільш великими серед них були Освенцім, Бухенвальд, Дахау, Майданек, Маутхаузен, Заксенхаузен, Тростенец, Треблінка.

У Білорусі діяло понад 260 концентраційних таборів смерті, їх філій і відділень. Полонених утримували в непристосованих приміщеннях, часто під відкритим небом. Раціон харчування був мізерним. З 3,4 млн солдатів і офіцерів Червоної Армії, які потрапили в німецький полон в 1941 р, до січня 1942 р дожили тільки 1,4 млн чоловік. Решта стали жертвами репресій, епідемій, голоду і холоду. Найбільшим не тільки в Білорусі, але і на всій захопленій радянської території був Тростянецького табір смерті, де було знищено понад 206,5 тис. Осіб.

Один з перших таборів на території Білорусі було створено в селі Дрозди поблизу Мінська. На 10 липня 1941 в ньому містилося близько 100 тис. Військовополонених і 40 тис. Цивільних полонених у віці від 15 до 60 років. Тільки в Масюковщіна загинуло понад 80 тис. Військовополонених.

Трагічна доля спіткала євреїв. Знищення нацистами в роки Другої світової війни єврейського населення Європи отримало назву «холокост». В результаті проведених каральних акцій за час війни в Білорусі було знищено понад 600 тис. Євреїв.

У більшості великих міст і районних центрів виділялися спеціальні квартали для проживання і знищення єврейського населення – гетто.

Територія гетто, як правило, огораживалась колючим дротом, охоронялася військами і поліцією. У Білорусі було створено понад 110 гетто. Найбільші були в Мінську, Гродно. Бобруйську, Барановичах, Бресті, Пінську, Слонім, Гомелі. Так. в мінському гетто містилося понад 80 тис., в тому числі понад 20- 25 тис. євреїв з Німеччини, Австрії, Чехії, Польщі, Литви та ін. За час існування мінського гетто було проведено 7 великих погромів.

Жорстокість окупаційного режиму постійно посилювалася. Знищувалися цілі райони, що перетворювалися на «зони пустелі». З метою боротьби з антинімецьких опором, придушення комуністичної ідеології і залякування населення широко використовувалися каральні експедиції.

За час окупації Білорусі загарбниками було проведено понад 140 значних каральних операцій. Перша – «Прип’ятські болота» – відбулася в липні – серпні 1941 р на території Брестської, Мінської, Пінської та Поліської областей. Під час цієї операції фашисти розстріляли 13 788 чоловік, спалили багато сіл.

Найбільш великими каральними операціями були «Орел», «Трикутник», «Чарівна флейта», «Котбус», «Герман».

...
ПОДІЛИТИСЯ: