Партизанський рух в роки Великої Вітчизняної війни

Під час Великої Вітчизняної на окупованих фашистськими військами територіях Радянського Союзу велася народна війна, що є партизанським рухом. Про його особливості та найяскравіших представників розповімо в нашій статті.

Поняття і організація руху

Партизанами (партизанськими загонами) вважаються неофіційні особи (збройні групи), що ховаються, уникають прямого зіткнення, при цьому ведуть боротьбу з противником на захоплених землях. Важливий момент партизанської діяльності – добровільна підтримка мирним населенням. Якщо цього не відбувається, то бойові групи є диверсантами або просто бандитами.

Радянський партизанський рух почав формуватися відразу в 1941 (дуже активно в Білорусії). Партизани обов’язково приймали присягу. Загони діяли в основному в прифронтовій зоні. За роки війни було створено близько 6200 груп (мільйон чоловік). Там, де місцевість не дозволяла створити партизанські зони, діяли підпільні організації або диверсійні групи.

Головні цілі партизан:

  • Порушення роботи систем забезпечення та зв’язку німецьких військ;
  • Проведення розвідки;
  • Політична агітація;
  • Знищення перебіжчиків, лжепартизан, нацистських керівників і офіцерів;
  • Бойова допомогу збереженим в окупації представникам радянської влади, військовим частинам.

Партизанський рух був безконтрольним. Уже в червні 1941 Рада народних комісарів прийняв директиву, в якій були перераховані основні необхідні дії партизан. Крім того частина партизанських загонів створювалася на вільних територіях, а потім переправлялася у ворожий тил. У травні 1942 був сформований Центральний штаб партизанського руху.

Партизани-герої

Багато підпільники і партизани Великої Вітчизняної війни 1941 1945 є визнаними героями.
Перерахуємо найвідоміших:

  • Тихон папірці (1910-1941): один з перших організаторів партизанського руху (Білорусія). Разом з Федором Павловським (1908-1989) – перші партизани, що стали героями СРСР;
  • Сидір Ковпак (1887-1967): один з організаторів партизанської діяльності на Україні, командир Сумського партизанського з’єднання, двічі Герой;
  • Зоя Космодем’янська (1923-1941): диверсант-розвідник. Потрапила в полон, після жорстоких тортур (не видала жодної інформації, навіть справжнього імені) була повішена;
  • Єлизавета Чайкіна (1918-1941): брала участь в організації партизанських загонів в Тверській області. Після безрезультативних тортур – розстріляна;
  • Віра Волошина (1919-1941): диверсант-розвідник. Відвернула увагу противника, прикривши відхід групи з цінними даними. Поранена, після тортур – повішена.

Окремо варто назвати піонерів-партизан:

  • Володимир Дубінін (1927-1942): користуючись відмінну пам’ять і природного вправністю, добував розвіддані для партизанського загону, що діяв в керченських каменоломнях;
  • Олександр Чекалін (1925-1941): збирав розвіддані, влаштовував диверсії в Тульській області. Захоплений в полон, після тортур – показово повісили;
  • Леонід Голіков (1926-1943): брав участь у знищенні техніки, складів противника, захоплення цінних документів;
  • Валентин Котик (1930-1944): зв’язковий шепетівської підпільної організації (Україна). Виявив німецький підземний телефонний кабель; убив офіцера групи карателів, які організували партизанам засідку;
  • Зінаїда Портнова (1924-1943): підпільниця (Вітебська область, Білорусь). В їдальні для німців отруїла близько 100 офіцерів. Полонена, після тортур – розстріляна.

У Краснодоні (1942, Луганська обл., Донбас) сформувалася молодіжна підпільна організація «Молода гвардія», увічнена в однойменних кінофільмі і романі (автор Олександр Фадєєв). Її командиром був призначений Іван Туркенич (1920-1944). До складу організації увійшли близько 110 чоловік, 6 з яких стали Героями Радянського Союзу. Учасники влаштовували диверсії, поширювали листівки. Велика акція: підпалив списків людей, відібраних для вивезення в Німеччину; наліт на автомобілі, що перевозили німецькі новорічні подарунки. У січні 1943 німці заарештували і вбили близько 80 підпільників.

Що ми дізналися?

Ми дізналися про специфіку радянського партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни, який діяв за підтримки місцевого населення і з схвалення військового командування. Близько 250 партизан отримали звання Героїв Радянського Союзу. Найзнаменитіші названі в статті.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
«Запорожець»