Напад Німеччини на СРСР

На світанку 22 червня 1941 р. (в неділю) Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Протягом усього західного кордону від Баренцового до Чорного моря почалася практична реалізація «плану Барбаросса». На 400 км у глиб СРСР ворог завдавав масовані бомбові удари по найважливішим військовим і промисловим центрам, транспортних комунікацій та вузлів зв’язку.

Вже в перші дні війни авіація противника бомбила Мурманськ, Ригу, Мінськ, Смоленськ, Київ, Севастополь, Житомир, а також багато інших міст та стратегічно важливі військові об’єкти, особливо аеродроми і залізничні вузли. Ворогом були задіяні 2700 літаків (60 % німецької авіації). У перший день війни Червона Армія втратила 1200 літаків, з них 738 на Західному фронті, а за перший тиждень на землі і в повітрі було знищено понад 4000 радянських літаків. Це забезпечило панування німецької авіації в повітрі і сприяло свободу дій німецьких танкових армій.

Одночасно противник розгорнув широку пропагандистську кампанію. На території Радянського Союзу були поширені сотні тисяч листівок і газет, в яких говорилося, що німецька армія прийшла звільнити радянський народ «иудобольшевизма». Бійцям і командирам Червоної Армії пропонували переходити на бік «Великої Німеччини». Поширювалися чутки, робилося все можливе, щоб зламати волю народу до опору, досягти лояльного ставлення радянських людей до «визволителям».

Міністерство освіти і пропаганди Німеччини спільно з німецькими спецслужбами задовго до початку війни створило неподалік від Берліна спеціальну організацію «Вінета». Тут заздалегідь готувалися пропагандистські кадри для роботи на захопленій території СРСР. Були надруковані величезні тиражі газет, листівок, прокламацій, закликів на різних мовах. У них показувалася «визвольна» місія вермахту, поширювалася дезінформація, розповідалося про злочини, що здійснюються в СРСР сталінським режимом.

Першими, хто на державному кордоні СРСР прийняв удар передових частин німецького вермахту, були прикордонники. Вони змушені були самостійно приймати рішення про оборону державного кордону, оскільки директива про приведення військ у бойову готовність надійшла з Наркомату оборони командуючому військами Західного Особливого військового округу генерала Д. Р. Павлову тільки за 2 години 15 хвилин до початку війни. Однак директивні вказівки практично залишилися невиконаними у зв’язку з їх пізнім надходженням у військові частини.

Між тим прикордонники разом з окремими частинами Червоної Армії стійко захищали західні кордони. Натхненно і самовіддано боролися також захисники Брестської фортеці. Одинадцять днів вели завзяту боротьбу бійці 13-ї прикордонної застави Володимиро-Волинського прикордонного загону. Дев’ятнадцять діб тримала оборону державного кордону об’єднана група Карело-Фінської погранокруга під командуванням старшого лейтенанта Н. Ф. Кайманова.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Тарапунька і Штепсель