Курська битва (5 липня – 23 серпня 1943)

Щоб підняти престиж і моральний дух своїх військ, утримати від розвалу фашистський блок, керівництво нацистської Німеччини влітку 1943 р вирішило почати новий наступ, на цей раз на Курському виступі. Тут німецьке командування сконцентрувало понад 900 тис. Солдатів і офіцерів, близько 2700 танків, понад 2 тис. Літаків і близько 10 тис. Гармат і мінометів. Великі надії Гітлер покладав на нові важкі танки «Тигр» і «Пантера», штурмові гармати «Фердинанд», літаки «Фокке- Вульф» ФВ-190А і «Хейнкель» Хе-129.

Німецьке командування планувало двома зустрічними ударами з півночі і півдня на Курськ оточити і знищити радянські війська, а потім рушити в тил Південно-Західного фронту і там їх розгромити. Після цього готувався натиск на тил центральної угруповання військ Червоної Армії, що дозволило б німецьким військам почати наступ на Москву.

Операція ретельно готувалася. Німецьке військово-політичне керівництво було впевнене в успіху. Однак і на цей раз агресори прорахувалися. План ворога був своєчасно розгаданий. Радянське командування вирішило шляхом оборонної операції вимотати, знесилити ударні угруповання противника, а потім перейти в наступ на всьому південній ділянці фронту.

Для координації дій фронтів Ставка направила в район Курської дуги своїх представників: маршалів Г. К. Жукова і А. М. Василевського.

5 липня 1943 р німці перейшли в наступ. Розгорнулася небувала за жорстокістю і розмахом битва на суші і в повітрі. З обох сторін було задіяно близько 5 тис. Літаків. Траплялося, що в районі бойових дій одночасно перебувало близько 300 німецьких бомбардувальників і понад 100 винищувачів. Тільки з 12 липня по 23 серпня радянська авіація здійснила майже 90 тис. Вильотів (для порівняння: під час Сталінградської битви за два місяці було зроблено близько 36 тис. Вильотів). У повітряних боях особливо відзначився льотчик-білорус А. К. Горовець.

Зазнаючи величезних втрат, ворог до 11 липня 1943 р заглибився на окремих ділянках фронту на 30-40 км, але головної мети не досяг.

Війська Воронезького фронту 12 липня перейшли в контрнаступ. У районі Прохорівки сталося найбільша танкова битва, в якому брало участь понад 1100 танків і самохідних гармат. Обидві сторони несли важкі втрати. У цей день в Курській битві настав перелом.

Центральний фронт перейшов у контрнаступ 15 липня. Війська Воронезького фронту і введені 18 липня в бій армії Степового фронту перейшли до переслідування противника. Наступ німців на Курській дузі повністю провалилося.

Німецько-фашистське командування прагнуло утримувати свої позиції до останнього солдата. Однак стабілізувати фронт не вдалося. 5 серпня 1943 радянські війська звільнили Орел і Бєлгород. В ознаменування цієї перемоги в Москві було дано перший за час війни салют.

23 серпня 1943 року війська Степового фронту звільнили Харків. Завершився другий період Курської битви – контрнаступ Червоної Армії.

Перемога радянських військ під Курськом і вихід їх до річки Дніпро ознаменували завершення корінного перелому в ході Великої Вітчизняної війни. Німеччина і її союзники були змушені перейти до оборони на всіх театрах військових дій.

Прем’єр-міністр Великобританії У. Черчілль, оцінюючи підсумки літніх боїв в районі Курського виступу, відзначав: «Три великі битви за Курськ, Орел і Харків, проведені протягом двох місяців, ознаменували крах німецької армії на Східному фронті».

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Сусіди східних слов’ян