Князь Юрій Всеволодович

Юрій II Всеволодович (1188-1238 рр.) – Великий князь Володимирський, князь Городецький, князь Суздальський; син Всеволода Велике Гніздо.

Коротка Біографія Юрія Всеволодовича
Юрій народився в місті Суздалі у 1188 році і був третім сином князя Всеволода Велике Гніздо і його першої дружини. У ранні роки брав участь у кількох походах проти інших князів спільно зі своїми братами (1207 – похід на Рязань, 1208-1209 роки – похід на Торжок). У 1211 році одружився на дочці Чернігівського князя.

Починаючи з 1211 року ім’я Юрія все частіше з’являється в літописах у зв’язку з конфліктом з братом Костянтином. Батько Юрія, Всеволод Велике Гніздо, всупереч традиціям 1211 року віддає право князювання у Володимирі не своєму старшому синові Костянтину, а Юрію. Після смерті Всеволода в 1212 році Костянтин, ображений діями батька, заявляє свої права на Володимир і Великокняжий престол.

Між Юрієм і Костянтином розгорається громадянська війна, яка триватиме кілька років. На сторону старшого брата встають Володимир і Святослав, а на бік Юрія – Ярослав. Спочатку брати намагалися домовитися мирно: Костянтин готовий був віддати Суздаль в обмін на Володимир, однак Юрій хотів отримати право князювання в Ростові. Домовитися мирно братам не вдалося.

Костянтин і Юрій кілька разів (в 1213 і 1214 роках) збиралися піти один на одного з військами, проте кожного разу битва не приносила успіху жодному з братів – їх зіткнення завжди закінчувалися стоянням на річці Ішне, коли жодна армія не могла перевершити іншу. Розв’язався цей конфлікт лише в 1216 році, коли до армії Костянтина приєднався Мстислав Ростиславич. Разом вони змогли вторгнутися у Володимиро-Суздальське князівство, розбити армію Юрія і Ярослава і посадити на престол у Володимир Костянтина.

Однак в 1218 році Костянтин вмирає, а Володимирський престол знову переходить до Юрія Всеволодовича згідно із заповітом Костянтина. Незадовго до своєї смерті Костянтин також дарує Юрію Суздаль.

З тих пір Юрій більше не покидає Великокняжий престол аж до своєї смерті в 1238 році.

Зовнішня і внутрішня політика Юрія Всеволодовича
Юрій Всеволодович не був прихильником відкритих військових конфліктів, тому більша частина його зовнішньої політики була спрямована на стабілізацію відносин з сусідніми державами і захист власних політичних інтересів шляхом переговорів і хитрощів. Уникаючи відкритих конфліктів, він зміг домогтися істотних успіхів.

Незважаючи на те, що Юрій не хотів воювати, в період його правління було скоєно кілька вдалих походів, частина з яких все ж закінчилися битвами.

У 1220 році Юрій посилає військо проти армії Волзьких Булгар, яким вдалося зайняти значні території аж до міста Устюга. Армія на чолі з Святославом успішно дійшла до болгарських земель і розорила кілька міст, тим самим завдавши серйозного удару у відповідь болгарам. В цьому ж році Юрій отримав пропозицію світу від Волзької Булгарії, яке відкидає. У 1221 році Юрій отримує ще дві пропозиції від болгар і погоджується на світ тільки з третього разу. З тих пір Русь має серйозний вплив на території з’єднання річок Оки і Волги. Щоб закріпити успіх, Юрій будує тут місто – Нижній Новгород (тоді Нов Град).

У 1222 і 1223 роках Юрій веде боротьбу з естами під Ревелем в союзі з литовцями, які пізніше забудуть про домовленість з Юрієм і знову виступлять проти Русі, плюндруючи її землі і займаючи території. До цього ж періоду відноситься невеликий конфлікт Юрія з Новгородом.

У 1226 році починається боротьба Юрія з князями з Мордви за території навколо Нижнього Новгорода. Після ряду походів Юрія в 1226, 1 228 і 1229 роках, Мордва нападає на Нижній Новгород, зав’язується довга боротьба за землі, яка триватиме кілька років зі змінним успіхом. Трохи пізніше, під час навали монголів, частина мордовських князів, переможених Юрієм, виступають на стороні монголо-татар і відвойовують назад захоплені раніше у Русі землі.

У 1236 році на Русь прийшов хан Батий і почав стрімко завойовувати руські землі. До 1237 року йому вдалося взяти Рязань, Коломну, а пізніше і Москву. Дізнавшись про те, що відбувається від свого сина Володимира, Юрій зібрав війська і вирушив на Волгу, став на річці Сіті і почав збирати з навколишніх сіл додаткові сили. На допомогу Юрію також збиралися прийти брати Ярослав і Святослав, однак руських князів не вдалося вчасно зібрати армію – Батий діяв стрімко і вже в лютому 1238 татари взяли Володимир і спалили всю сім’ю Юрія.

Юрій Всеволодович гине 4 березня 1238 року під час відповідного походу руських князів проти татар.

Підсумки правління Юрія Всеволодовича
Незважаючи на те, що багато істориків бачать провину Юрія Всеволодовича в тому, що Русь піддалася нападам татаро-монгол і страшним руйнувань, він все ж чимало зробив для держави.

При Юрія було побудовано кілька великих міст, йому вдалося укладати мир з декількома прикордонними державами, успішно протистояти набігам і охороняти цілісність держави аж до навали Батия. Крім того, за його наказом було побудовано чимало соборів і церков.

За свій внесок в розвиток християнства на Русі, а також за милосердя до ворогів, Юрій Всеволодович був канонізований в 1645 році.

Посилання на основну публікацію