Економіка Київської держави

В економічному відношенні Київська Русь була розвиненою і культурною державою. Особливо слід виділити рівень розвитку орного землеробства і ремесла.

Новітні матеріали, здобуті радянськими істориками Б. А. Рибаковим, К.Арістовим, Б.Д.Грекова, П.І.Лященко, свідчать, що мешканці Північного Причорномор’я і Середнього Придніпров’я з незапам’ятних часів перейшли від примітивного підсобного землеробства мотичного типу до польового – перелоговому типу і з використанням для обробки ґрунту рал із залізним наконечником. Як у степовій, так і в лісовій смузі вся система землеробства була перелоговою, пашенной. Її особливість – наявність великої кількості «відпочиває» землі, яка використовується як для пасовища, так і для заготівлі сіна. Це надавало землеробства «кочовий» характер. Возделивался широке коло зернових культур: пшениця (м’яка і тверда), жито (озима та яра), ячмінь, овес, просо, зернобобові, волокнисті культури (коноплі, льон).

У лісостеповій же смузі нижнього Дніпра, Дністра, Бугу і Дунаю, а також у районі Київщини, Переяславщини і північніше хлібороби від старих примітивних методів обробки грунту рано стали переходити до двухпольной і навіть трехпольной системі. Вони використовували тяглову силу і більш вдосконалені знаряддя праці, наприклад, плуг із залізним лемешем.

Підсічна система землеробства грунтувалася на общинної форми землеволодіння і колективної обробки грунтів. Трипільна ж система володіння в більшій мірі була пов’язана з індивідуальним виробництвом. Виникло дрібне селянське господарство на общинної землі. Це прискорило розкладання первісної громади і освіта, по-перше, класу великих землевласників, по-друге, – безземельних або малоземельних землевласників. Поява сохи і трипільної системи орного землеробства свідчило про прогрес продуктивних сил, створило економічну базу для подальшого розвитку давньоруської економічної цивілізації.

У південних степових областях Київської Русі, де землеробство було панівним видом виробничої діяльності, техніка обробки грунту, кількість засіваються культур і врожайність були на більш високому рівні, ніж в північних лісистих районах з більш суворим кліматом.

У лісостеповій і степовій смузі Середнього Придніпров’я, а також у північних і західних районах Київської держави склалося змішане господарство. У цих районах поряд із землеробством розвивалося і скотарство.

У Київській Русі тваринництво досягло порівняно високого рівня розвитку. За даними «Руської Правди», розлучалися всі види домашніх тварин і птахів, відомі в Росії і в більш пізній період.

Полювання, бортництво і рибальство грали підлеглу роль і були побічними промислами. Основна маса населення Київської Русі займалася сільським господарством, головним чином, землеробством.

Посилання на основну публікацію