Діяльність СРСР на міжнародній арені під час Другої Світової війни

На початку Другої світової війни СРСР в міжнародно-правовому плані зайняв нейтральну позицію по відношенню до країн, які брали участь у війні. Про це було оголошено в ноті, врученою 17 вересня 1939 р послам усіх країн, з якими СРСР підтримував дипломатичні відносини. Позиція СРСР пояснювалася прагненням дотримуватися угод з Німеччиною і не давати їй приводу для звинувачення в їх порушенні. Це не сприяло його зближенню з Великобританією і США. З червня 1940 р новий британський уряд У. Черчілля неодноразово виступало з ініціативою поліпшення англо-радянських відносин. Однак реакція СРСР була стриманою через побоювання, що його позиція може бути сприйнята як відмова від політики нейтралітету. Складними були відносини радянського керівництва з США. На англо-радянські і радянсько-американські відносини також негативно впливало неприйняття урядами США і Великобританії факту входження прибалтійських держав до складу СРСР.

З весни 1940 р намітилися тенденції до поліпшення відносин Радянського Союзу з США. З 1 квітня 1940 року в протягом дев’яти місяців у Вашингтоні велися радянсько-американські переговори з торговельно-економічних питань. Американський уряд заявило про те, що готовий співпрацювати з СРСР і підтримувати нормальні торговельні відносини, які були можливі в сформованій міжнародній ситуації. 22 січня 1941 р держдепартамент США оголосив про скасування «морального ембарго», введеного проти СРСР в грудні 1939 р Конгрес США в березні 1941 р відхилив поправку, що пропонувала виключити СРСР з програми допомоги, передбаченої законодавством про ленд-ліз.

Серйозним успіхом зовнішньої політики Радянського Союзу напередодні Великої Вітчизняної війни було врегулювання відносин з Японією. Зміна політичної ситуації в Європі в результаті військових успіхів Німеччини посилило позиції тих кіл Японії, які вважали, що японська експансія повинна бути спрямована не на північ, проти СРСР, а на південь – проти колоніальних володінь Англії, Франції, США та Нідерландів. 27 липня 1940 японський уряд прийняв «Програму заходів, відповідних змін у міжнародному становищі», яка передбачала врегулювання японо-радянських відносин, щоб уникнути війни на два фронти. Переговори між СРСР і Японією завершилися підписанням 13 квітня 1941 р договору про нейтралітет.

З початком Великої Вітчизняної війни головними завданнями зовнішньої політики СРСР стали наступні:

1) створення сприятливих міжнародних умов для організації відсічі і подальшого розгрому агресора;

2) запобігання нападу на СРСР країн, зберігали нейтралітет;

3) зміцнення політичного союзу держав, які боролися проти фашизму;

4) надання допомоги народам, які потрапили під німецьку окупацію.

22 червня 1941 прем’єр-міністр Великобританії У. Черчілль, а 24 червня президент США Ф. Рузвельт заявили про підтримку і рішучості своїх держав надати допомогу СРСР. Ряд країн оголосили про свій нейтралітет (Туреччина, Іран та ін.). Таким чином, вже перші дні війни показали, що розрахунки А. Гітлера на політичну ізоляцію СРСР провалилися.

Першим етапом юридичного оформлення антигітлерівської коаліції стало англо-радянську угоду про спільні дії у війні проти Німеччини, яке була підписана 12 липня 1941 р Обидві сторони зобов’язувалися надавати одна одній допомогу та підтримку, а також не вести переговорів, не укладати перемир’я або мирного договору без обопільної згоди.

25 серпня 1941 р обидві країни ввели свої війська в Іран, гарантувавши йому територіальну незалежність. Нове іранський уряд уклало договір про союз з Великобританією і СРСР, за яким, зокрема, зобов’язувалося забезпечити транзит через Іран вантажів, призначених для Радянського Союзу.

З перших днів війни радянське керівництво зміцнювало відносини і з урядами країн, окупованих німцями. Були укладені угоди між СРСР і емігрантськими урядами Чехословаччини та Польщі, з національним комітетом “Вільна Франція”. Договірні сторони зобов’язувалися надавати одна одній допомогу у війні проти фашизму. Радянський уряд погодився сформувати на території СРСР чехословацькі військові частини і польську армію.

У серпні 1941 року президент США Ф. Рузвельт і прем’єр-міністр Великобританії У. Черчілль, зустрівшись в Атлантичному океані біля берегів Канади, підписали так звану Атлантичну хартію, яка викладала офіційні цілі обох країн у війні. Атлантична хартія стала одним з програмних документів антигітлерівської коаліції. Там було написано, що США і Великобританія не прагнуть до територіальних або іншим придбань і поважають право всіх народів обирати собі форму правління, при якій вони хочуть жити. Вони обіцяли домагатися відновлення суверенних прав і самоврядування тих народів, які втратили їх насильницьким шляхом; забезпечити рівний для всіх країн доступ до торгівлі і до світових сировинних джерел; надати всім можливість вільно плавати по морях і океанах; організувати економічне співробітництво. Рузвельт і Черчілль оголошували, що вважають за необхідне роззброїти агресорів і створити надійну систему загальної безпеки.

 

Радянський Союз погодився з основними принципами Атлантичної хартії. 24 вересня 1941 року була прийнята спеціальна декларація, відповідно до якої СРСР приєднувався до хартії.

 

Важливим кроком на шляху співпраці країн антигітлерівської коаліції стала Московська конференція трьох держав – СРСР, Великобританії і США – у вересні-жовтні 1941 г. На ній були розроблені плани англо-американських поставок Радянському Союзу озброєння, обладнання та продовольства в обмін на необхідне цим країнам стратегічне сировину. У 1941 р Конгрес США прийняв закон про ленд-ліз – передачі країнам-союзникам в борг або в оренду озброєння, боєприпасів, сировини, продовольства. За роки війни США передали Радянському Союзу 14 795 літаків, 7056 танків, 8218 зенітних знарядь, 131 600 кулеметів, 400 тис. Автомобілів, а також трактори, мотоцикли, морські судна, локомотиви, продовольство і товари на суму 9,8 млрд дол.

 

У грудні 1941 р Японія напала на американську військову базу Перл-Харбор, і 8 грудня США офіційно вступили у війну з Японією, а потім з Німеччиною і Італією, що прискорило формування антигітлерівської коаліції.

 

1 січня 1942 року представники 26 держав, у тому числі СРСР, США, Великобританія, Китай, Індія, Австралія і багато окуповані європейські країни, а також латиноамериканських країн, які вступили у війну, підписали спільну Декларацію Об’єднаних Націй. Вони заявляли, що будуть боротися проти агресора, співпрацювати один з одним і не укладати сепаратного перемир’я або миру з ворогами.

 

Процес створення антигітлерівської коаліції завершився влітку 1942 р У Лондоні 26 травня 1942 року між СРСР і Великобританією було підписано договір про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її спільників у Європі, а також про співробітництво і взаємну допомогу після війни. У Вашингтоні 11 червня 1942 року СРСР і США підписали угоду «Про принципи, застосовні до взаємної допомоги у веденні війни проти агресії».

 

Поступаючись наполяганням Радянського Союзу, уряду Великобританії і США влітку 1942 р дали обіцянку відкрити другий фронт в Європі. Однак це рішення в 1942 р не було виконано.

 

Таким чином, напад Німеччини на СРСР стало поштовхом до активного формування військово-політичного союзу держав, що борються з фашизмом. Створення антигітлерівської коаліції мало велике значення в справі боротьби з країнами-агресорами.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: