Армія Крайова в Білорусі

 Армія Крайова (АК) – підпільна військова організація, що діє в роки фашистської окупації на території Польщі, західних регіонів України, Білорусі та Литви. Керівництво армії підпорядковувалося польському еміграційному уряду в Лондоні. Лідери АК в своїй програмі розцінювали дії Німеччини і СРСР несправедливими і агресивними щодо польського народу і тому використовували концепцію «двох ворогів» – Німеччини і СРСР. Керівна ланка Армії Крайової ставило метою відновлення польської держави в кордонах до 1 вересня 1939 року навіть за допомогою гітлерівців; займалося розробкою стратегії боротьби проти СРСР в разі розгрому Німеччини. При такому повороті історії керівництво АК обирало наступну тактику: «Бути готовими виконувати спеціальний наказ по проведенню масових диверсій і організації партизанського руху в тилу у Рад». У разі краху фашистського окупаційного режиму керівники АК готувалися забезпечити прихід до влади емміграціонного уряду Польщі. У політичному відношенні організація була сформована на основі надпартийности: по суті, кожен, хто володів військовими навичками і мав відповідне політичне свідомість, міг увійти до складу АК.

Повстанці Армії Крайової не мали єдиної уніформи. Громадянська одяг по можливості доповнювалася елементами польської довоєнної уніформи або трофейним німецьким обмундируванням. Всі повстанці носили червоно-білу нарукавну пов’язку, іноді на ній додатково зображували емблеми загонів, польського орла, літери WP (Wojsko Polskie) або ж абревіатуру за назвою загону.

У початковий період війни члени АК займалися організаційною роботою – готували кадри для формування широкої сітки підпільних організацій, навчальних центрів, займалися збором і доставкою зброї, проводили розвідувальну роботу по всій території довоєнної Польщі.

На території сучасної Білорусі перші партизанські загони АК були створені в лютому 1942 р на базі антирадянських підпільних військових буржуазних організацій Польщі, в тому числі «Союзу збройної боротьби». АК була досить численною і добре організованою силою. І за радянськими, і за польськими джерелами підпільна мережа її партизанських осередків налічувала від 250 до 400 тис. Чоловік. Безпосередньо на території Білорусі під час Великої Вітчизняної війни діяло близько 14 тис. Акавцев. Найбільш активними були 4 з’єднання і 3 бригади Новогрудського округу АК: північний (Щучін, Ліда), середній (Новогрудок, Стовпці), південний (Слонім, Баранавічі, Несвіж), в яких налічувалося приблизно 7 тис. Чоловік. На території західних областей Білорусі АКівці активно поширювали антирадянську літературу з призи 88 вом відновлення «Другої Речі Посполитої», проводили саботажі, займалися диверсійною і розвідувальної работой.Руководство АК розраховувало на допомогу урядів Англії і США в разі можливості проведення збройного повстання проти фашистів і в боротьбі з Радами. Воно вважало виправданим теорію двох ворогів, разом з тим в оперативному відношенні діяло виходячи з тактики «обмеженою боротьби». Тому досить довго АКівці щодо радянських партизанів не приймали активних військових дій, а в окремих випадках йшли на співпрацю з ними. Після підписання договору «Про спільну боротьбу з нацизмом між Польщею та СРСР» 30 липня 1941 р відомі випадки співпраці аківців і радянських партизанів проти фашистів. Однак розрив дипломатичних відносин між СРСР і польським еміграційним урядом у квітні 1943 р спровокував конфлікт між АК і радянськими партизанами. Головним було питання про радянсько-польському кордоні і ставленні до німецьким окупантам. На місцевому рівні до того ж потребували вирішення питання боротьби за сфери впливу, забезпечення продовольством, зброєю і т. Д.

Після прийняття в червні 1943 р постанови ЦК КП (б) «Про подальший розвиток партизанського руху в західних областях Білорусі», а також закритого листа ЦК КП) «Про військово-політичні завдання роботи в західних областях БРСР» радянські партизани пішли на відкриту конфронтацію з частинами АК. У документах підкреслювалося, що західні області БРСР є невід’ємною частиною БССР і що тут допустимо існування тільки груп і організацій, які керуються інтересами СРСР. Існування всіх інших організацій повинно розглядатися як втручання в інтереси СРСР. У секретному листі були конкретні установки щодо польських формувань. За даними польської історіографії, з 185 бойових операцій, проведених загонами Новогрудського округу АК за період з 1 січня 1942 по липень 1944 р 102 були проти німців (55%) і 81 (45%) проти радянських партизан.

 

...
ПОДІЛИТИСЯ: