Як вибрати SSD-накопичувачі

Віталій: До нас тут зараз мужичок заходив. Просив «твердопаливний прискорювач», зніяковіло пояснюючи, що це така штука замість вінчестера, від якої комп літає. Ну і тут я почав іржати. І адже розумів, що хоче він «твердотільний накопичувач», але нічого з собою вдіяти не міг, твердопаливний прискорювач в комп, від якого той полетить.
… На жаль, старої доброї магнітної технології давно вже пора на спочинок, бо незважаючи на зростання ємності їх ахіллесова п’ята залишається колишньою: високе енергоспоживання, зайва гучність, а найголовніше – низька надійність зберігання даних. Адже одного клацання головки по поверхні диска достатньо, щоб загубити десятки мегабайт інформації!
Все це могло б поставити хрест на кар’єрі вінчестерів вже сьогодні – тим більше, що у магнітних пластин жорсткого диска вже давно є наступник: вже знайома нам флеш-пам’ять (на її основі створюються накопичувачі SSD)! І правда: механіка тут відсутня повністю, а значить – різко знижується потреба накопичувача в енергії. Відшукати потрібні дані в осередках флеш-пам’яті можна куди швидше, ніж на магнітних «млинцях» вінчестера (середній час пошуку на флеш-карті становить 0,1 мс проти 15-17 мс у звичайних жорстких дисків). Швидкість читання-запису у сучасних SSD в рази більше, ніж у вінчестерів – до 500 Мб / с (швидкість запису у дешевих SSD-дисків правда, значно менше – до 200 Мб / с. Але навіть у цьому випадку традиційні жорсткі диска поступаються мінімум в два рази).
На жаль, мед без дьогтю зустрічається тільки в казках про Вінні-Пуха, але ніяк не в сфері високих технологій. У випадку з флеш-пам’яттю ми стикаємося відразу з декількома прикрими заподлянкамі. По-перше, вона істотно дорожче (нехай і дешевшає спринтерськими темпами щороку). Порівняйте самі: в кінці 2011 року SSD-диск об’ємом 128 Гб можна було купити за 200 доларів – точно в таку ж суму вам обійшовся б звичайний вінчестер ємністю до 2 Тб! До речі, ємність флеш-дисків невелика – лише недавно на ринку з’явилися моделі в 512 Гб, в той час як звичайні «вінчестери» вже переступили обсяг в 3Тб.
По-друге, осередки флеш-пам’яті досить швидко зношуються: інформацію в них можна записати лише близько 100 000 разів. Багато здається – але не забувайте, при активній роботі з диском багато осередку перезаписувати кілька разів на секунду! Тобто при активному використанні флеш-диск почне виходити з ладу вже через пару-трійку років …
По-третє … І тут ми знову повертаємося до швидкості запису, оскільки саме в цьому і криється ахіллесова п’ята SSD-дисків. А все тому, що сам принцип записи тут реалізований інакше, ніж у жорстким дисків, яким фактично байдуже, куди писати дані – в порожню клітинку або в зайняту.
Згадайте: коли ми видаляємо файли на жорсткому диску, стирається не саме інформація, а всього лише запис про даному файлі або папці в файлової системи (щось на зразок змісту в нашій книжці). І лише потім, у міру необхідності, вінчестер виробляє новий запис в комірки, раніше «забиті» вмістом вже віддаленого файлу – адже тепер файлова система повідомляє йому, що вони свободи і доступні!
А ось при записі на SSD-диск ми бачимо іншу картину: флеш-пам’ять фізично не вміє зберігати щось у вже зайняті осередки, тому спочатку їх потрібно звільнити, а вже потім – записувати. Ось і доводиться диску виконувати дві операції замість однієї, що і призводить до падіння швидкості. Звичайно, сьогодні вже існують технології, здатні нівелювати цей недолік (наприклад, TRIM), але до остаточного вирішення проблеми ще далеко …
Ось чому, забронювавши за собою нішу в елітних ноутбуках, SSD-диски поки насилу приживаються на великих комп’ютерах. Хоча, можливо, в самий найближчий час вони закріпляться і тут, хай і не на провідних ролях. Ідеальна схема така: в систему встановлюється один швидкий SSD-диск об’ємом в 128 Гб – на нього ставиться система і всі важливі програми. Другим же номером працює звичайний вінчестер великої ємності – на ньому складуються музика, іграшки та інший непотріб.
Ну а тепер займемося вибором, благо він, загалом-то, не так уже й великий.
Інтерфейс. Як і звичайні вінчестери, SSD-коробочки можуть бути призначені для підключення до роз’єму SATA II або SATA 3 (SATA / 600). З першими краще не зв’язуватися взагалі, хоча навіть в цьому випадку швидкість роботи накопичувача буде значно вище, ніж у жорстких дисків – просто тому, що SSD-диски розвиваються настільки стрімкими темпами, що навіть модель однорічної давнини перетворюється на анахронізм. До речі, 2,5-дюймові «коробочки» SSD можна встановити як всередину великого комп’ютера-десктопа, так і в ноутбук.

Крім «коробочок», SSD-накопичувачі випускаються і у вигляді плат для стандартного роз’єму PCI-Express і нового слота mSATA, який є лише на самих нових моделях системних плат, mSATA-накопичувачі значно компактніше звичайних SSD, менше і їх обсяг (в даний час – до 240 Гб). mSATA-накопичувачі поки що не набули широкого поширення. А ось PCI-E-варіанти SSD, навпаки, вельми популярні – незважаючи на те, що не є універсальним рішенням, бо встановити таку плату можна тільки у великій домашній комп’ютер, але ніяк не в ноутбук.
Обсяг і ціна. Як ми вже говорили, обсяг «масових» SSD-дисків сьогодні становить від 60 Гб до 1 Тб. З урахуванням ціни в районі півтора доларів за гігабайт «підніматися» вище 256 Гб немає сенсу, але і опускатися нижче 100 – тим більше. Стало бути, якщо вже ми вирішили, що SSD-накопичувач буде використовуватися у нас виключно для операційної системи та програм, ідеальна ємність для нього – 256 Гб. Вартість таких моделей складає сьогодні близько 170 доларів, а до кінця року вона може істотно знизитися. Мабуть, кращими варіантами в цій ціновій ніші є моделі OCZ Vertex 4, Intel 520 і Crucial М4.

Тип пам’яті. У сучасних SSD-дисках використовуються три типи мікросхем пам’яті: SLC (Single Level Cell), MLC (Multi Level Cell) і TLC (Triple Level Cell). Перші – швидше, але дорожче, другі – дешевше, але трохи повільніше. Крім того, MLC-чіпи мають значно меншим терміном життя, ніж їх конкуренти: якщо осередок SLC-пам’яті витримує до 300 000 циклів запису, то у MLC цей показник уп’ятеро менше. Втім, навіть цього цілком достатньо для домашнього накопичувача, так що не варто лякатися SSD-дисків, побудованих на основі MLC-чіпів – тим більше, що серед них можна знайти безліч швидких і популярних моделей (та ж OCZ Vertex 4).
Що ж стосується TLC, то цей типу пам’яті – найдешевший з трьох (приблизно на 30% дешевше МГС). Однак термін її життя і продуктивність також значно менше: ще недавно TLC-пам’ять витримувала лише 1000 циклів перезапису, що автоматично знижує термін життя накопичувача до двох років і навіть менше. І все ж саме на TLC робить ставку компанія OCZ, яка планує випустити в першій половині 2012 року цілу серію накопичувачів на її основі. Особисто я б від покупки таких новинок утримався б – особливо з урахуванням того, що це перша спроба побудувати «солом’яний будиночок» на настільки ефемерної основі. Чим це скінчилося для одного з трьох поросят – всі пам’ятають ….
Контролер. Кількість виробників SSD-дисків, які є у продажу в Росії, порівняно невелика: Kingston, OCZ, Corsair, Crucial, Intel, Samsung, а віднедавна ще й Seagate зі своєю серією Seagate 600 … Але все ж набагато надійніше орієнтуватися не на бренд, а на тип контролера, на основі якого побудований даний накопичувач. Так, більшість масових моделей згаданих вище компаній побудовано на основі контролера Sandforce 2281 – украй швидкого, але не дуже надійного: відразу після придбання такого SSD-диска рекомендується оновити його вбудовану мікропрограмму- «прошивку», інакше в роботі накопичувача можливі збої.
З іншого боку, цей контролер забезпечує значно більшу швидкодію, ніж його конкуренти Indilinx Everset 2 і Barefoot (OSZ), Marvell (серія Crucial М4) і Intel – до речі, накопичувачі на основі останнього вважаються не дуже швидкими, але дуже надійними. Багатообіцяючу новинку у вигляді контролера Indilinx Everest представила в кінці 2011 року компанія OCZ – на жаль, масових моделей ємністю до 128 Гб на цьому контролері поки не випускається, а дебютна модель серії OCZ Octane 512 Гб занадто дорога для дому … Але не будемо сумувати, напевно ближче до літа компанії-виробники порадують нас новими моделями.

Посилання на основну публікацію