GPRS (3G)

Незважаючи на всі переваги WiFi, його популярність у світі поступово сходить нанівець. В першу чергу через невисокий радіусу дії: користуватися WiFi можна лише на незначній відстані від «точки доступу» (хотспота). Крок у бік від заповітного кафе або офісу – і зв’язок зник … Але є й альтернатива – у вигляді «телефонних» протоколів стільникового зв’язку, таких як GPRS (і його швидкісна модифікація EDGE) і його наступники (3G, 3.5G): ними можна користуватися на всьому просторі «зони покриття» стільникового оператора. Саме тому сьогодні багато фірм випускають ноутбуки з вбудованим модулем «мобільного» зв’язку.
У Росії, на жаль, досі актуальний лише найповільніший стандарт – GPRS: його підтримують практично всі мобільні оператори. Швидкість передачі даних тут вкрай невелика – близько 100 Кбіт / с. У центральних регіонах замість GPRS використовується більш швидкий протокол EDGE (Enhanced Data for Global Evolution): швидкість передачі даних по ньому збільшена більш ніж в чотири рази і сягає 200 Кбіт / с – а це вже порівнянно з ADSL … Втім, GPRS актуальний тільки для Росії – у всьому світі у нього цілком достатньо альтернатив в ідеї мереж WiMAX і 3G.
3G (UMTS) і 3.5G (HSPA). Якщо на європейському (і особливо на російському) ринку стара добра GPRS / EDGE насилу здає завойовані позиції, то Азія й Америка давним-давно вже зробили вибір на користь мереж «третього покоління» (3G). Взагалі-то в світі 3G існує ціла купа модифікацій, що відрізняються швидкістю передачі даних, і літерних абревіатур – 3,5 G, 3,75 G, HSDPA, HSUPA … Але ми в цю вівсянку лізти поки не будемо – для нас все це 3G. Тим більше, що вибирати між стандартами нам не доводиться: найшвидші 3G-мережі мешкають лише в Азії, нам же доводиться задовольнятися тим, що дають.
Візьміть швидкість. Теоретично трафік в 3G-мережах може літати зі швидкістю до 80 Мбіт / с. Але нам про це поки не варто навіть мріяти: реальна швидкість обміну даними в Росії не перевищує 2-3 Мбіт / с. Хоча і це прогрес революційний, якщо порівняти з гальмівним GPRS. До того ж навіть такі мережі для Росії в дивину: частоти, на яких працює 3G, у нас до недавніх були віддані у виключне користування людям в захисному камуфляжі. А вони, як ми знаємо, розлучаються зі своїми трофеями вкрай неохоче. Лише восени 2007 року компанія «Мегафон» запустила в Санкт-Петербурзі першу мережу цього формату. А вічно скривдженої Москві ласий діапазон відкриють лише в 2010 році, так що до цього часу толку від модних 3G-ноутов НЕ буде (так і бачу зловтішну посмішку компаній, які зробили ставку на Wimax!). Втім, із застарілими, але поки живими мережами GPRS / EDGE адаптер 3G зможе працювати без якихось проблем.
Про ціни. Порівнювати розцінки «трійки» на мобільний інтернет – справа невдячна, оскільки вони частенько змінюються. Проте в середньому ЗG- «безлимитка» обійдеться в 600-1000 рублів на місяць. При цьому, ясна річ, у більшості регіонів трафік все одно буде передаватися по повільному EDGE-каналу а для нього такі розцінки – свинство повне і невиправдане. Приміром, навіть в Таїланді безлімітна передача даних обходиться абоненту від сили в 15 доларів на місяць.
У сучасні ноутбуки і комунікатори найчастіше встановлюється один універсальний адаптер, що підтримує всі існуючі «телефонні» стандарти – GPRS / EDGE / HSPA. Однак якщо такого модуля ні – не переживайте: завжди можна купити окремий, у вигляді USB – «брелока» або плати для слота ExpressCard. Продаються такі іграшки в будь-якому салоні мобільного зв’язку, оскільки підгортанням ринку «мобільного інтернету» сьогодні займається вся «перша трійка» ОПСОСов (операторів стільникового зв’язку). Будьте уважні: за 50-70 доларів вам запропонують GRPS / EDGE модуль, а повноцінний 3G-модем для порту USB обійдеться вам вже в 200-250 доларів (або в 150, якщо ви подбайте таку ж іграшку на еВау). До речі, довідаєтеся при покупці, не «залочений» чи ваш брелок: багато західних оператори, а слідом за ними і наші, обожнюють прив’язувати просуває ними «залізо» до власної мережі. А це означає, що встановити в нього «сімку» від іншої компанії ви не зможете.
Ноутбуки з вбудованими чіпами 3G випускаються з літа 2007 року: один з таких апаратів сьогодні просуває в Росії компанія МТС. У класі міні-ноутов або нетбуків перша модель з підтримкою 3G з’явилася лише в листопаді 2008 року: їй стала Mini 1000 від HP.
В якості GPRS або 3G-модема може з успіхом попрацювати і ваш мобільник: достатньо просто підключити його до комп’ютера по протоколу Bluetooth або за допомогою кабелю. У разі 3G НАСТІЙНО рекомендую саме другий варіант: який толк лити воду з відра, якщо до вас вона все одно потрапляє через вузеньку воронку?

Посилання на основну публікацію