Теорія Арреніуса

Сванте Арреніус розробив першу сучасну кислотно-основну теорію, яка, хоч і не позбавлена ​​недоліків, але актуальна і донині.

Відповідно до теорії Арреніуса:

кислоти є електролітами, які дисоціюють з утворенням іонів водню, наприклад: HCl → H ++ Cl-
підстави – це електроліти, які дисоціюють у розчинах з відщепленням гідроксид-іонів (ОН-), наприклад: NaOH → Na ++ OH-
Оскільки, при змішуванні водного розчину кислоти і підстави виходить нейтральний розчин, кислотно-основну реакцію Арреніус назвав реакцією нейтралізації.

HCl + NaOH → H2O + NaCl
H ++ Cl- + Na ++ OH- → H2O + Na ++ Cl-
Іон водню, взаємодіючи з гідроксид-іоном, утворює молекулу води (основний процес, що лежить в основі кислотно-основних реакцій Аррениуса):

H ++ OH- → H2O
Теорія Арреніуса не позбавлена ​​недоліків. Наприклад, в результаті взаємодії газоподібних аміаку з хлористим воднем утворюється тверда речовина хлорид амонію:

NH3 + HCl → NH4 ++ Cl- → NH4Cl
В результаті реакції соляна кислота передає аміаку іон водню, проте, дана реакція протікає в газовій фазі, а не у водному розчині (в ній не бере гідроксид-іон), тому, її не можна віднести до кислотно-основним реакцій по Арреніус.

Дану проблему вирішує протонна теорія Бренстеда-Лоурі, запропонована в 1923 році.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Будова атома вуглецю