Кисневі сполуки азоту і фосфору

До кисневих сполук азоту і фосфору відносять їх оксиди.

Азот здатний змінювати свій ступінь окислення від -3 до +5, тому ступені окиснення його оксидів також змінюються.

 

  • N2O і NO – безбарвні гази; NО2 – бурий газ («лисячий хвіст»).
  • N2O3 – рідина синього кольору;
  • N2O5 – прозорі кристали.

 

N2O – оксид азоту (I) – звеселяючий газ. Назва виправдовує його властивості: вдихання навіть мінімальних кількостей газу призводить до нестримного сміху. В медицині його використовують як інгаляційного наркозу.

 

Володіє властивостями окислювача, тому реагує з неметалами:

 

P4 + 10N2O = P4O10 + 10N2,

 

Оксид азоту (II) утворюється при каталітичному окисленні аміаку. Він дуже легко окислюється на повітрі, тому має коричневе забарвлення через утворення NO2:

2NO + O2 = 2NO2.

 

Оксиди N2O і NO не взаємодіють з лугами, а N2O3 і N2O5 – є ангідридами кислот:

 

N2O3 + H2O = 2HNO2,

N2O5 + H2O = 2HNO3.

 

Оксид азоту (IV) – отримують у лабораторії нагріванням азотної кислоти з важкими металами. Оксид азоту (IV) знаходиться в рівновазі зі своїм димером N2O4:

 

2NO2(г) = N2O4(ж).

Якщо оксид розчинити, то він буде диспропорционаровать:

 

2NO2 + H2O = HNO2 + HNO3,

А якщо реакцію нагріти, то результат буде такий:

 

3NO2 + H2O = 2HNO3 + NO,

 

Реагує з лугами:

 

2NO2 + 2KOH = KNO3 + KNO 2 + H2O.

 

Якщо реакцію проводити в присутності кисню повітря, то спостерігається утворення азотної кислоти:

 

4NO2 + O2 + 2H2O = 4HNO3.

Оксиди фосфору.

 

Найбільш яскравим представником є фосфорний ангідрид – оксид фосфору (V) – P2O5. Це тверде, біле з’єднання, дуже гігроскопічна.

Фосфористий ангідрид – P2O3 (P4O6) – біла воскоподібна речовина, яка утворюється при окисленні фосфору в недоліку кисню повітря.

З гарячою водою відбувається диспропорционирование:

 

P4O6 + 6H2O = PH3 + 3H3PO4.

 

При взаємодії з HCl:

 

P4O6 + 6HCl = 2H3PO3 + 2PCl3.

 

При взаємодії з водою спостерігається утворення фосфороной і фосфористої кислот:

P2O3 + 3H2O = 2H3PO3,

P2O5 + 3H2O = 2H3PO4.

Посилання на основну публікацію