Чому вибухнула ЧАЕС?

Про це написано достатньо багато матеріалу. Тут буде приведена квінтесенція (стисла суть) катастрофи.

Основні причини аварії 4-го енергоблоку ЧАЕС:

  • Недостатньо добре продумана програма технологічного експерименту по вибіжу турбогенератора;
  • Прорахунки розробників ядерного реактора РБМК, де чималу роль зіграла нестача в системі управління оперативної інформації про запас реактивності в активній зоні;
  • “Вольності” персоналу АЕС, який проводив експеримент, і допустив відхилення від регламенту проведених робіт.

Все це вкупі призвело до катастрофи. Серед фахівців, які розслідували події в Чорнобилі, ходила приблизно така формула: “оператори примудрилися підірвати блок, а реактор дозволив їм зробити це”. Частина чорнобильської провини лежить майже на кожному – і на фізиків, які проводять розрахунки за спрощеним моделям, і на монтажників, недбало заварювати шви, і на операторах, що дозволяють собі не рахуватися з регламентом робіт.

Анатомія чорнобильської аварії в “двох словах”

було допущено зниження потужності реактора до дуже малого значення (приблизно 1% від номіналу). Це “погано” для реактора, тому що, той потрапляє в “йодну яму” і починається ксенонові отруєння реактора. За “нормальному” – треба було глушити реактор, але в цьому випадку експеримент по вибіжу турбіни не був би зроблений, з усіма наслідками, що випливають звідси адміністративними наслідками. У підсумку, персонал ЧАЕС вирішив підняти потужність реактора і продовжити експеримент.

з викладеного вище матеріалу видно, що оператор АЕС може керувати швидкістю ядерної реакції (потужністю реактора) шляхом переміщення керуючих стрижнів в активну зону реактора. Для підняття потужності реактора (щоб завершити експеримент) з активної зони реактора були виведені практично всі керуючі стрижні.

Щоб читачеві, не знайомій з “ядерними тонкощами”, було зрозуміліше – можна навести таку аналогію з вантажем, підвішеним на пружині:

  • Вантаж (вірніше його положення) – це потужність реактора;
  • Пружина – це засіб управління вантажем (потужністю реактора).

У нормальному положенні вантаж і пружина знаходяться в рівновазі – вантаж на певній висоті, а пружина розтягнута на деяке значення.
При провалі потужності реактора ( “йодна яма”) – вантаж пішов вниз до землі (і дуже сильно пішов).

Щоб “витягнути” реактор, оператор “потягнув за пружину” (вивів керуючі стрижні; а треба було як раз навпаки – ввести всі стрижні і заглушити реактор, тобто, відпустити пружину, щоб тягар впав на землю). Але, система вантаж-пружина володіє деякою інерцією, і деякий час після того, як оператор став тягнути вгору пружину, вантаж і раніше рухається ще вниз. А оператор продовжує тягнути вгору.
Нарешті, вантаж досягає нижньої точки, і під дією (вже пристойних) сил пружини починає рухатися вгору – потужність реактора починає різко зростати. Вантаж все швидше летить вгору (неконтрольована ланцюгова реакція з виділенням величезної кількості тепла), а оператор вже нічого зробити не може, щоб погасити інерцію руху вантажу вгору. В результаті вантаж б’є оператора в лоб.
Так, оператори ЧАЕС, які допустили вибух енергоблоку, заплатили найвищу ціну за свою помилку – своє життя.

чому ж персонал ЧАЕС діяв саме таким чином? Однією з причин послужив той факт, що система контролю ядерного реактора не надала оператору оперативної інформації про небезпечні процеси, що протікають в реакторі.

ПОДІЛИТИСЯ: