Зубожіння генофонду живої природи і його охорона

У вузькому сенсі слова генофондом (від грец. Genes – що народжує, народжений і від франц. Fond – підстава) називають сукупність генів особин, що складають дану популяцію або вид. Але цей термін застосовують і в набагато більш широкому сенсі – як сукупність генів (спадкових властивостей) всіх існуючих на Землі організмів. Треба пам’ятати, що кожен біологічний вид в якійсь мірі неповторний. Звідси випливає необхідність охорони генофонду нашої планети (за винятком генофонду небезпечних хвороботворних організмів). Вона диктується господарськими, науковими, естетичними, етичними та іншими міркуваннями.

З поняттям про генофонд найтіснішим чином пов’язане поняття про біологічне різноманіття або скорочено біорізноманіття. Це поняття використовують вже понад півстоліття, але в широкий ужиток воно увійшло тільки в 1972 р., коли на Всесвітній конференції ООН з навколишнього середовища, що проходила в Стокгольмі, екологи зуміли переконати політичних лідерів у тому, що охорона живої природи має стати пріоритетним напрямком як національної , так і міжнародної екологічної політики. Роль біорізноманіття у формуванні та підтримці життя на Землі надзвичайно велика, оскільки воно обумовлює біологічний круговорот живої речовини і пов’язаної з ним енергії. Це відноситься до всіх трьох видах біорізноманіття: генетичному (внутрішньовидова), видовим і різноманітності екосистем, або місць проживання живих організмів.

У науковій літературі можна зустріти чимало спроб оцінити генофонд і біорізноманіття нашої планети, але вони відрізняються на рідкість великий суперечливістю, варіюючи від 1 до 100 млн видів. Мабуть, оптимальним слід вважати діапазон від 3 до 10 млн видів; з них описані приблизно 1,5-2 млн видів. З одного боку, це кількість весь час зростає в міру відкриття раніше невідомих видів, особливо в таких важкодоступних і маловивчених екосистемах, як тропічні ліси, високогір’я, товща і дно Світового океану.

З іншого боку, однак, на Землі відбувається настільки ж об’єктивний процес скорочення генофонду та зменшення біорізноманіття, який дає право віднести рослинний і тваринний світ не лише до категорії поновлюваних, але і до категорії вичерпних, невозместімую ресурсів. Іншими словами, генетичні втрати непоправні. Вони негативно позначаються на розвитку всього живого на Землі, тим більше що численні дані свідчать про те, що скорочення генофонду і обміління біорізноманіття відбуваються все прискорюють темпами.

Вчені вважають, що таке зубожіння почалося ще під час неолітичної революції, за кілька тисячоліть до нашої ери. Потім воно тривало в періоди стародавнього світу, середніх віків, нового і особливо новітнього часу. У літературі є багато зразкових оцінок подібних втрат, але вони теж сильно розрізняються. Так, американський еколог Т. Міллер призводить приблизну оцінку, відповідно до якої за період між 8000 до н. е.. і 1975 р. середня швидкість зникнення видів зросла в 1000 разів! На початку 1990-х рр.. були опубліковані більш достовірні дані ООН про масштаби втрати генофонду в XVII-ХХ ст. і загрозу біорізноманіттю в наші дні (рис. 35).

За останніми даними американських вчених, нині під загрозою зникнення перебуває 33,5 тис. видів рослин (14% від загального числа обстежених їх видів). З 9,6 тис. видів птахів, що мешкають на Землі, 2/3 переживають зниження чисельності, а 11% загрожує вимирання. З мешкають на Землі 4,4 тис. видів ссавців 11% знаходяться під загрозою вимирання і ще 14% можуть потрапити в цю категорію, якщо існуючі тенденції будуть продовжуватися. З 24 тис. видів риб під загрозою вимирання нині знаходиться 1/3.

Наявні дані свідчать про те, що цей процес особливо прискорився в XX в. За останнє сторіччя з лиця землі зникли (або близькі до зникнення) більше 1000 видів хребетних тварин і до 25 тис. видів вищих рослин. Ці втрати відносяться насамперед до останніх десятиліть, коли світ вступив в епоху НТР і антропогенне втручання в природні процеси ще більше зросла. Відомий американський вчений Д. Медоуз пише, що нині, за приблизними оцінками, щорічні втрати становлять від 10 до 100 видів. Він же наводить думку екологів про те, що на Землі такого сплеску вимирання не було вже 65 млн років – з кінця крейдяного періоду, коли зникли динозаври.

Цей процес, який досяг прямо-таки глобальних масштабів, має і чисто географічні особливості. Так, найбільше видів птахів (36) зникло в Океанії, рептилій (12) – в Африці, а риб (30), ссавців (37), безхребетних (126) і амфібій (2) – в Північній і Центральній Америці. Відзначають також, що чи не найбільші втрати біорізноманіття характерні для тропічного поясу, де мешкають майже 75% всіх диких видів рослин і тварин, у тому числі 50% – в тропічних лісах, площа яких скорочується особливо швидко. Як приклади такого роду найчастіше призводять острови, наприклад Мадагаскар. Говорячи про окремі тварин, можна навести приклад тигра, з восьми підвидів якого три (балійський, яванський і туранский) вже зникли з лиця Землі, а популяції інших зменшилися до критичної межі. Катастрофічно скоротилася кількість слонів в Африці. А зображення панди – бамбукового ведмедя – ще в середині 1980-х рр.. стало емблемою Всесвітнього фонду охорони природи.
Прогнози в цілому теж не можна вважати втішними. За оцінками західних фахівців, до 2010-2015 рр.. біосфера Землі може втратити до 10-15% складових її видів.
Причини втрати біорізноманіття вивчені вже достатньо всебічно. Їх прийнято поділяти на прямі і непрямі.
Прямий вплив людини на генофонд планети і його різноманітність виражається в безпосередньому винищуванні, знищенні тваринного і рослинного світу. Воно може бути навмисним і ненавмисним. Під непрямим впливом розуміють насамперед ті зміни, які людська діяльність вносить в середовище проживання біологічних видів і популяцій, руйнуючи звичні для них екологічні ніші, саму організацію їхнього життя.

Вітчизняні вчені зробили спробу звести всі ці причини в єдину систему. [27] У результаті було встановлено, що біологічне різноманіття втрачається або убожіє внаслідок:
– Знищення вихідних екосистем в результаті розкорчування, випалювання та вирубки лісів, оранки степів, осушення боліт і заплавних водойм, забудови природних ландшафтів, що веде до повного руйнування звичних для живих організмів умов проживання;
– Перетворення природних екосистем під впливом різних видів людської діяльності (наприклад, перевипаса худоби на пасовищах), що призводить до їх збіднення;
– Створення нових екосистем на місці колишніх (будівництво водосховищ і пр.), що знижує їх різноманітність і біологічну продуктивність;
– Прямого вилучення з природного середовища деяких видів рослин і тварин під впливом рубок лісу, сінокосіння, збирання ягід, грибів, вилову риби, полювання, що веде до перерозподілу, а іноді і до винищення біоресурсів;
– Погіршення і повної зміни умов проживання рослин і тварин під впливом хімічного та радіаційного забруднення і отруєння атмосфери, водойм, грунтів, що ускладнює самоочищення природних екосистем і збіднює їх;
– Появи таких несприятливих фізичних факторів навколишнього середовища, як масова загибель тварин від транспортних засобів, промислової та іншої діяльності людей;
– Біологічного порушення екосистем в результаті непродуманих заходів з акліматизації рослин і тварин, чужих нових умов проживання;
– Неконтрольованої рекреації, дачного будівництва і т. п.
До цього переліку можна додати відомості про ту шкоду, яку завдає біорізноманіттю торгівля дикими тваринами. Загальний її обсяг ще в середині 1990-х рр.. перевищив 6 млрд дол на рік. Йдеться насамперед про таких тварин і товарах, як живі мавпи (50 тис. шт.), Слонові бивні (70 тис. шт.), Живі птахи (4 млн шт.), Зміїні шкури (10 млн шт.), Шкури диких котячих (140 тис. шт.), тропічні риби (350 млн шт.). Щорічно через світовий ринок проходить 450 тис. кг слонової кістки (головні імпортери Сянган, Японія, Китай і Бельгія), 630 тис. примірників живих папуг (головні експортери Аргентина, Індія, Танзанія і Уганда, а імпортери – США, Німеччина, Великобританія, Японія , Франція, Іспанія), 6,6 млн зміїних шкур (головні імпортери США, Японія, Франція, Великобританія, Сінгапур, Угорщина).
Заходи щодо збереження та відновлення генофонду та біологічного різноманіття організмів можуть бути самими різними – економічними, адміністративними, правовими та ін Мабуть, найбільш широко відомо складання Червоних книг – офіційних документів, що містять системні відомості про тварин і рослини, що знаходяться під загрозою зникнення.
Для всього світу Червоні книги почав створювати ще в 70-80-х рр.. XX в. Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП). У першу з них були внесені 236 видів ссавців, в другу – птахи, в третю – земноводні і плазуни, у четверту – риби, в п’яту – рослини. Прикладами рідкісних і дуже рідкісних тварин можуть служити: сумчастий вовк, мадагаскарська руконіжка, велика панда, азіатський лев, кінь Пржевальського, центральноамериканський тапір, індійський, яванський, суматранський носороги, дикий верблюд, олень Давида, оленебиків канна, карликовий буйвіл, купрей, білий орикс , піщана газель, чорноголовий буревісник, новозеландський пастушок, желтоклювая жовта чапля, червононогий ібіс. Чисельність деяких з цих тварин становить лише десятки і сотні особин.

На думку географів, одним з найважливіших шляхів збереження біорізноманіття має стати організація різного роду охоронюваних територій – резерватів, заповідників, національних і місцевих парків, природних пам’яток, що охороняються ландшафтів.
Болипой позитивну роль відіграє прийнята на Всесвітній конференції в Ріо-де-Жанейро (1992) спеціальна конвенція про біорізноманіття. Слід особливо відзначити, що збереження біорізноманіття конвенція трактує не тільки в природоохоронному (консерваційні) аспекті. Вона передбачає також можливість різного роду господарського використання біоресурсів. Конвенція 1992 дала новий імпульс для розширення подібних заходів в національному масштабі. А 2001 був оголошений ЮНЕСКО Роком біорізноманіття.

Росія, що підписала Конвенцію про біорізноманіття в 1995 р., також прийняла кілька важливих документів національного рівня. До них можна віднести закони «Про охоронюваних територіях», «Про тваринний світ», «Про екологічну експертизу» та ін Розпочато реалізацію Державної науково-технічної програми «Біологічне різноманіття». Що ж до Червоних книг, то їх почали видавати ще в СРСР. У наші дні в Росії налічується 127 видів зникаючих рослин (0,56% від загального числа видів) і 59 зникаючих видів тварин.

ПОДІЛИТИСЯ: