Зовнішні та внутрішні загрози безпеці Китаю

Останні 30 років Китай не стикався з загрозою неконституційної зміни влади або державних переворотів.

На території країни не відзначається присутності легальних сецессіоністських рухів в силу неможливості відкрито висувати вимоги про відокремлення.

Нелегальні сепаратистські або антиурядові руху представлені уйгурскими сепаратистами, які борються з владою країни за допомогою терористичних методів, і прихильниками незалежності Тибету. Напруженими залишаються і відносини з Тайванем, який розглядається Пекіном як відкололася провінції.

Китай має територіальні суперечки з Індією. Китай вимагає ділянку в 90 000 квадратних км на сході Індії. Індія в свою чергу вимагає 38 000 квадратних км плато Аксай Чин в західній частині Гімалаїв. До сих пір не визначена межа між Китаєм і Бутаном (переговори тривають). В результаті прикордонних сутичок в 1962 році загинуло близько 2 000 чоловік. Китай бере участь в суперечці щодо приналежності островів Спратлі (сторонами спору виступають Бруней, В’єтнам, Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Тайвань, Філіппіни), в районі яких виявлені поклади вуглеводнів, а також Парасельські острова (інші сторони спору – В’єтнам і Тайвань).

Згідно з експертними оцінками, корупції в Китаї становить серйозну проблему, для боротьби з якою влада вдається до жорстких заходів, аж до страти корупціонерів, включаючи високопоставлених чиновників і членів їх сімей. У звіті «Transparency International» за 2007 рік Китай займає 72-е місце з 179 за Індексом сприйняття корупції (Corruption Perception Index) з показником 3,5.

Загальний розмір внесків Китаю в регулярний бюджет ООН в 2010 році визначено в розмірі 74 960 853 доларів США, або 3,189% внесків всіх країн-учасниць (у США – 22%).

Квота Китаю у МВФ в 2010 році склала 3,72% від сукупного розміру квот, «вага» при прийнятті рішень – 3,65% від загального числа голосів (у США ці показники склали, відповідно, 17,09% і 16,74% ).

Китай не стикається із загрозою скорочення населення: щорічний природний приріст населення до 2015 року прогнозується в розмірі 0,6%. Поточні рівні еміграції та імміграції оцінюються владою як задовільні і не потребують втручання.

Посилання на основну публікацію